[xvalue_foto1]Відсутністю реакції на наявні проблеми та жорстоким придушенням протестів Кремль лише провокує власний Майдан, чого він найбільше боїться.Про це йдеться у статті впливової австрійської газети
Der Standard.
"Кремль нічого не боїться більше, ніж Майдану у власній країні. Мирні протести у Москві від цього наразі далекі, оскільки протестує лише невелика частина населення. Але невдоволення серед всього населення зростає. Кремль не може постійно замовчувати проблеми, а має знайти відповіді. Жорстокістю та ігноруванням влада лише провокує власний сценарій жахів", - пише московський кореспондент газети Андре Баллін.
Автор нагадує, що з середини липня опозиція в Москві протестує проти виключення своїх кандидатів з виборів до Московської міської думи, які пройдуть у вересні. І хоча протести мали мирний характер, влада їх не санкціонувала і, відповідно, старанно проводила затримання учасників.
"Цього разу силовики поводилося жорсткіше, ніж будь-коли. Навіть за офіційними даними, поліція заарештувала понад тисячу людей, веб-сайт ОВД-Інфо нарахував навіть 1373 затримання", - зазначає журналіст.
Крім того, багато опозиційних лідерів були заарештовані поліцією напередодні протестів, щоб "обезголовити" ці демонстрації.
"Але, власне, поведінка Кремля продемонструвала лише власну безрозсудливість. В той час, коли поліція демонструвала силу, президент Володимир Путін втікає з гарячої Москви на холодне Балтійське море. Той факт, що російське телебачення показувало його саме під час занурення, має небажаний символізм. Цього разу Путін не ловив амфори, як це робив роками тому, а оглядав уламки радянського підводного човна. Але з нинішніми проблемами росіян, до яких він нібито хотів докопатися, його занурення має дуже мало спільного", - зазначається у статті.
При цьому, те, що державне російське телебачення в цей час повністю проігнорувало протести в центрі столиці є "вірною ознакою того, що влада не вміє говорити". Російська влада боїться проходження навіть поодиноких опозиціонерів у міську думу, яка має невеликий вплив.
"Але страх – це поганий порадник", - констатує автор, додаючи також, що з часом приховування фактів може не спрацювати, а телевізор вже давно втратив монополію на формування думки.
