Згідно із цьогорічною «Оцінкою загроз національної розвідки» і свідченнями керівниками розвідувальних управлінь США в Сенаті, американцям варто чекати, що Росія Володимира Путіна буде й далі намагалися поглибити соціальну, політичну і расову напругу в Америці. Крім того, вона буде старатися вбити клин між Вашингтоном і його союзниками.Тому, щоб краще підготуватися до майбутніх російських атак, варто подивитися в минуле і вивчити спосіб мислення КДБ часів Холодної війни. Саме в рядах цієї спецслужби Путін провів багато років, пише
New York Times.
Історія жорстокості служб безпеки СРСР лежить в основі нинішньої російської практики політичних арештів, диверсій, поширення дезінформації, скоєння вбивств, шпигунства і перетворення брехні на зброю. Всі ці тактики – не новинка для Кремля.
Насправді вони зробили СРСР першою у світі «державою розвідників». Це відрізняло його від інших авторитарних країн, якими керували військові. Сучасна Росія стала навіть ще більшою «диктатурою розвідки» після майже 20 років правління Путіна в якості її незмінного автократа. В Радянському Союзі керувала партія. Лише у 1980-х роках з приходом до влади Юрія Андропова КДБ став найважливішим відомством у комуністичній імперії. Пізніше, через десятиліття після падіння СРСР, Путін взяв владу у свої руки й багато запозичив у своїх колишніх колег по КДБ, щоб відбудувати державну машину. В результаті у нього вийшов режим з політикою і філософією надзвичайно таємної поліції. Режим, який покладається на розвідувальні операції, коли йдеться про зовнішньополітичні виклики й проблеми вдома.
Путін і його поплічники процвітали в імперії, мечем і щитом якої був КДБ. Тому вони постійно звертаються до перевірених практик для вирішення проблем 21-го століття. Практики розвідки були навіть використані для того, щоб таємно приховати вживання допінгу російськими спортсменами на Олімпійських іграх. І цей факт особливо підкреслює те, що сучасна Росія – це «диктатура розвідки».
Як все почалося? Після більшовицького перевороту 1917 року Володимир Ленін створив таємну поліцію під назвою «ЧК», яка стала головним інструментом репресій і терору. Під керівництвом Фелікса Дзержинського «ЧК» отримав завдання підтримувати режим при владі за будь-яку ціну. Це був суддя і кат в одній особі для держави, яка використовувала саботаж, цензуру, репресії й вбивство, щоб тримати в покорі населення і ганяти зовнішніх ворогів. Як сказав Дзержинський: «Ми за організований терор. ЧК зобов’язаний захищати революцію і підкорювати ворогів, навіть якщо його меч часом піднімається над головою невинних».
В часи Дзержинського монархісти, соціалісти, «білогвардійці» й інші сили намагалися повалити Леніна і його більшовицький режим. Головною силою, яка об’єднувала ці групи, був Монархістський союз Центральної Росії, який таємно діяв у Європі й всередині СРСР.
Всі учасники організації не знали, що насправді вона була пасткою ЧК, створеною для того, щоб більшовицька диктатура змогла виявити й знищити своїх ворогів, заманених привабливою брехнею. Радянській спецслужбі вдавалося обдурити навіть досвідчених розвідників Європи, розправляючись з ними з підступністю і жорстокістю. Британський ас-розвідник Сідней Райлі, який став прообразом Джеймса Бонда, став найвідомішою жертвою, яку заманили в СРСР і вбили. Зрада довіри стала одним з головних інструментів для ЧК і його наступників. Росія й досі пишається звірствами радянських офіцерів. Кожного 20 грудня вона відзначає «День чекістів».
За десятиліття радянські й російські спецслужби розробили інструменти й звички, засновані на досвіді ЧК, які відрізняли їх від розвідників Заходу. Замість того, щоб зосереджуватися на зборі й аналізі даних, вони розробили тактики з поширення пропаганди, агітації, а також з організації саботажу, репресій, обману і вбивства.
Першим перебіжчиком з СРСР став Борис Бажанов, який втік в британську Індію в 1928 році з цілою зграєю вбивць «на хвості». Будучи особистим секретарем Йосипа Сталіна, він розповів, що першочерговим завданням зовнішньої політики Кремля було використовувати таємні операції для ослаблення ворогів зсередини, щоб в разі війни було легше перемогти. ЧК і його наступники сіяли хаос за кордоном через пропаганду, дезінформацію і саботаж, влаштовуючи тим часом масові арешти й відправляючи тисячі людей в ГУЛАГи вдома. За словами Бажанова, радянські культурні й дипломатичні інститути були лише прикриттям для того, щоб дурити західну розвідку й організовувати політичний і фінансовий безлад, щоб підірвати чужі демократії зсередини. Іншими словами, всі радянські інститути були лише пилюкою, яку кидали в очі освіченим людям на Заході. Рік за роком перебіжчики з СРСР розповідали ту ж історію.
Кремль створив цілу армію шпигунів і завербованих інформаторів по всьому світу, щоб красти таємниці, поширювати дезінформацію і підтримувати терористів, а також жорстокі режими. Спецслужби вели свою гібридну війну у формі обману під назвою «рефлексивний контроль» - заходи, націлені на управління сприйняттям ворогів, щоб вони несвідомо починали діяти проти власних інтересів. Серед методів такої війни було відволікання, виснаження і заплутування опонентів з метою отримання повного контролю над їхніми поглядами.
«Операція інфікація» була однією з масштабних кампаній Москви з поширення дезінформації. Її метою було поширення історій про те, що вірус, який спричиняв СНІД, нібито був розробкою Пентагону, націленою на знищення цілих країн. Російська операція вплину на вибори президента США у 2016 році була чимось схожим.
Вбивства теж цілком звична практика для Кремля. Після втечі на Захід Бажанов пояснював, що лідери СРСР відправлять своїх вбивць за кожним, хто знає правду про роботу внутрішніх кіл у Москві.
«Ця практика триває й досі. Безуспішну спробу Росії вбити у 2018 році Сергія Скрипаля у Великій Британії майже неможливо відрізнити від того, як в часи Холодної війни КДБ знищив українського націоналіста Степана Бандеру в 1959 році. Тоді вбивці таємно стежили за Бандерою на шляху до його дому в Мюнхені, а потім використали розроблений в КДБ пістолет, який розпилював отруту. Таким чином, смерть Бандери була схожа на серцевий напад. Лише після втечі одного з вбивць КДБ через роки після того стало відомо про правду», - пише видання.
Видання пише, що, зважаючи на всю цю історію, США варто пам’ятати про справжню природу Кремля, яка точно не зміниться. І найкращим захистом від неї лишається єдність Заходу. Путін добре знає, що він не може «тягатися» з об’єднаною Європою й Америкою. Тому він використовує свою скажену чекістську машину, щоб збити з пантелику і паралізувати суперників. Це все, що у нього є. І чим довше західні політики будуть ділитися на табори, а американці будуть вважати політичних опонентів своїми справжніми ворогами, Кремль і далі буде намагатися використати собі на користь ці слабкості.
