[xvalue_foto1] Росія знову може голосувати в Раді Європи, організації, покликаній стежити за захистом прав людини в 47 країнах на континенті. Парламентська асамблея цієї організації ухвалила відповідне рішення 24 червня в Страсбурзі.У квітні 2014-го на такій же зустрічі Москву позбавили права голосу, тому що вона за допомогою військової сили анексувала український Крим, порушила суверенітет і територіальну цілісність України, а отже «грубо порушила свої зобов’язання перед Радою Європи», - нагадує нідерландське видання
NRC Handelsblad.
Проблема Ради Європи в тому, що будучи створеною в 1949 році, вона роками діяла лише в тіні інших інститутів, таких як Євросоюз. Політика і ЗМІ тому ставилися до неї, як до вторинної. А парламентарі могли діяти в її рамках без жорстких інструкцій щодо національної політики. Приміром, події в Раді Європи часто не отримували ту увагу, на яку вони заслуговували.
Однак, організація лишається дуже важливим інститутом для зміцнення демократії, прав людини й верховенства закону на Європейському континенті, який включає також Європейський суд з прав людини. Видання дивується, що з семи представників Нідерландів у ПАРЄ аж п’ять підтримали повне повернення Росії. І не зрозуміло, чому вони це зробили. Зважаючи на серйозні наслідки їхнього вчинку, дуже важливо, щоб вони опублікували пояснення.
«Нідерландці мають право знати, чому їхні представники безумовно капітулювали перед країною, яка активно загрожує міжнародному юридичному порядку на Європейському континенті», - йдеться в статті.
Прихильники повернення Росії в ПАРЄ кажуть, що без цього 140 мільйонів російських громадян лишилися б без захисту їхніх прав у Європейському суді з прав людини. Але при цьому вони мовчать про те, що Росія сама демонтувала цей захист ще у 2015 році, коли ухвалила закон про те, що Конституційний суд РФ вирішує, потрібно чи не потрібно Москві виконувати рішення міжнародного трибуналу.
«Просто не існує юридичних, політичних чи моральних аргументів для повернення Росію в Раду Європи без будь-яких умов. Натомість все вказує на потребу посилити ці вимоги. Зрештою, бажаної «деескалації» не відбулося. Ситуація за виключенням справи про MH17 тільки погіршилася», - йдеться в статті.
Росія досі тримає в окупації Крим, її військові присутні на Донбасі. Новий міст через Керченську протоку в Крим обмежує доступ до Азовського моря й українського порту в Маріуполі. Росія ув’язнила екіпажі кількох українських кораблів, які вона захопила незаконно.
Москва обмежує права людини на окупованому Криму (право на свободу вираження, віросповідання, проведення мирних демонстрацій), а також права кримських татар, переслідуючи їхніх лідерів і закриваючи ЗМІ.
Вона переслідує українських журналістів і правозахисників. Росія досі тримає в окупації частину Грузії й не вивела війська з Придністров’я в Молдові. В Західній Європі вона розпалює напругу, втручаючись у вибори й підтримуючи праві екстремістські рухи.
«Не буде перебільшенням порівнювати підхід учасників голосування в ПАРЄ з підходом Невілла Чемберлена до Німеччини Адольфа Гітлера в 1938 році. Все те ж саме: страх провести чітку лінію на піску, коли ключові цінності нашого суспільства поставлені на кін, поєднаний з наївним переконанням, що можна за допомогою поступок заспокоїти агресора», - йдеться в статті.
