Росія в найближчі 20 років буде залишатися «руйнівною силою» у світовому просторі, навіть якщо її економічні можливості будуть скорочуватися в порівнянні з іншими країнами. Такого висновку дійшли автори опублікованої у четвер доповіді Національної ради з розвідки (National Intelligence Council - англ.) з оцінкою сил і динаміки, що впливають на національну безпеку США в наступні 20 років, пише
Голос Америки.
У доповіді під назвою «Глобальні тенденції-2040: Світ у якому буде більше протиборства» йдеться про чотири структурних фактори, які будуть впливати на формування майбутнього - це демографія, довкілля, економіка та технології, і дається оцінка того, як вони будуть впливати на рішення світових держав. Також у доповіді наводяться п'ять можливих сценаріїв розвитку світу до 2040 року, засновані на різних комбінаціях ключових факторів.
На думку авторів доповіді, в найближчі 20 років жодна держава не зможе домогтися повного домінування у всіх регіонах. Свої інтереси в світі будуть просувати кілька великих країн. Однак найбільший вплив на світову динаміку матимуть дві найбільші світові економіки, США і Китай, які дотримуються відмінних поглядів на світоустрій. Це суперництво зачепить більшість регіонів, буде викликати зміни існуючих альянсів, міжнародних організацій і навіть правил, що лежать в основі міжнародного порядку.
Росія, як мовиться у доповіді, в найближчі 20 років, ймовірно, залишиться руйнівною силою, навіть якщо її матеріальні можливості знизяться в порівнянні з іншими великими гравцями.
Сильні сторони Росії - значні збройні сили, наявність зброї масового ураження, енергоресурсів і корисних копалин, її географічне положення і готовність застосовувати силу за межами країни - дозволять Москві і далі грати роль порушника і впливового посередника на пострадянському просторі. Росія, швидше за все, продовжить спроби посилити розбіжності на Заході і буде прагнути знайти союзників і сателітів в Африці, на Близькому Сході і в інших регіонах. Крім того, Росія, на думку авторів доповіді, буде активно цікавитися Арктикою як в економічному, так і у військовому плані.
Однак проти Росії грають інші чинники - поганий інвестиційний клімат, висока залежність від експорту сировинних товарів з нестабільними цінами, і невелика економіка, яка в найближчі 20 років так і залишиться на рівні близько 2% від усього світового ВВП. Це навряд чи дозволить Росії кардинально впливати на світопорядок.
Відхід Володимира Путіна з посади президента - або в кінці його нинішнього терміну, в 2024 році, або пізніше - може швидко підірвати геополітичне становище Росії, особливо якщо в країні почнеться внутрішня нестабільність.
Зниження енергетичної залежності Європи від Росії також може завдати шкоди Кремлю через зниження доходів від експорту нафти і газу.
Росія і Китай, швидше за все, стануть на чолі цілої низки ряд «ревізіоністських держав», які прагнуть змінити міжнародний порядок, щоб він більшою мірою відповідав їх інтересам. Пекін і Москва виступають за порядок, в якому більше не панують норми, встановлені Заходом, що може дозволити їм безкарно діяти як вдома, так і по всьому світу.
Втім, російська і китайська модель відрізняються одна від одної - у той час, як Росія просуває «традиційні» цінності і прагне встановити протекторат над більшістю пострадянських держав, Китай переслідує більш глобальні цілі - він бажає глобального визнання своєї соціальної системи, в якій правляча Комуністична партія контролює уряд, суспільство, соціалістичну ринкову економіку і систему міжнародної торгівлі.
Західні держави, ймовірно, будуть боротися з викликами з боку Китаю і Росії, які все більше прагнуть вплинути на решту світу. Так, Росія за допомогою пропаганди намагається внести розкол в суспільства інших країн, роблячи людей більш цинічними, знижуючи їх довіру до інститутів влади і поширюючи теорії змови і дезінформацію.
При цьому Китай і Росія, ймовірно, будуть продовжувати уникати створення офіційних союзів, активно взаємодіючи в діловій сфері, що дозволить їм уникати взаємних протиріч в сфері безпеки. Поки при владі перебувають Володимир Путін і Сі Цзіньпін, російсько-китайському союзу мало що загрожує, однак згодом розбіжності між двома країнами можуть посилитися через вплив на країни Центральної Азії і експлуатацію Арктики і прилеглих до неї регіонів.
Обидва режими вже намагалися реалізувати свої претензії на контроль за сусідніми країнами. Росія загрожувала втрутитися в політичну ситуацію в декількох пострадянських державах, які не входять до НАТО, під приводом захисту етнічних російських меншин, і цей крок автори доповіді пояснюють «відчайдушною спробою Москви відвернути увагу від своїх внутрішніх проблем».
Китай не раз робив загрозливі кроки в акваторії Південно-Китайського моря. І Москва, і Пекін багато інвестують у створення нових систем озброєнь і технологій дезінформації, щоб протистояти США, уникаючи при цьому прямого застосування військової сили.
Офіс Директора національної розвідки також оприлюднив регіональні прогнози (Five-year regional outlooks - англ.) на наступні 5 років. У частині присвяченому Росії та Євразії, серед іншого відзначається, що Україна "імовірно буде страждати від недієздатності влади та корупції як дестабілізуючих чинників, які будуть заважати її економічному розвитку".
"У наступні 5 років, Росія надалі домагатиметься визнання Заходом її домінування - сфери інтересів - у колишньому СРСР. Росія розглядає усю Євразію, як "зону її привілейонваних інтересів", при чому Україна та Білорусь очолюють цю ієрархію. Доки Путін лишається при владі, а можливо і після цього, Росія навряд відмовиться від своїх претензій на вплив на Україну, навіть якщо майбутній наступник Путіну не поділятиме відданість Путіна нарощуванню нестабільності в Україні, задля примусу Києва, Європи та Вашингтона прийняти цілі, які ставить Росія", - відзначається у регіональному прогнозі Офісу директора Національної розвідки щодо Росії та Євразії.
