Президент Франції Еммануель Макрон раптом полюбив Москву і тепер хоче провести саміт щодо війни в Україні. Але що змінилося в політиці Володимира Путіна? Французькому лідеру доведеться відповісти на кілька питань.Про це пише німецьке видання
Süddeutsche Zeitung. Якщо комусь колись доводилося сперечатися з Макроном, одну річ про нього можна сказати напевне: французький президент невразливий. Коли він балотувався на найвищу державну посаду у 2017 році, його російський колега Володимир Путін вжив заходів, щоб не дозволити 39-річному французу перемогти. Зокрема, він нацькував на нього хакерів. Але це не стало причиною ворожнечі між ними. Навпаки. Макрон став найбільш старанним адвокатом Путіна в Європі.
Це все вписується в політику «угод», до якої Європа вже звикла у відносинах з Дональдом Трампом. Макрон теж цінує цей підхід. Французькі «угоди» більш елегантні й менш агресивні, ніж американські. Але все витікає з того, що і Макрон, і Трамп вважають себе розумними керівниками своїх країн.
Президент Франції керує своєю країною на основі всього, чого він навчився в економіки, а не в політики. Лишатися гнучким і діяти ефективно – це базові принципи, якими Макрон описує свою політику. Саме згідно з ними він ухвалює свої рішення. В справах зовнішньої політики він описує свої плати надзвичайно відкрито. Французький лідер хоче зробити Євросоюз незалежною військовою силою, таким чином заповнивши прогалини, які з’являються в часи, коли США відвертаються від союзників. Цю мету здається легше реалізувати, якщо її підтримає Росія. За логікою Макрона й відповідно до його риторики, такий підхід можна позначити як «ефективний».
Тож лишається питання гнучкості. Перед європейськими виборами Макрон обрав кампанію, в якій існує лише хороше і погане. В категорії поганого опинилися націоналістичні партії й суперники нинішнього французького уряду: від Марін Ле Пен до прем’єра Угорщини Віктора Орбана.
Менш ніж рік тому Макрон назвав угорського прем’єра «головним ворогом ЄС». Це, напевне, прозвучало для угорської сторони як похвала. Тому що Орбан тепер називає французького президента «інтелектуалом і ключовою політичною фігурою», з якою він хоче переконати Польщу будувати тісні стосунки з Путіним.
Відчутних результатів зміни курсу Макрона щодо Росії поки немає. В п’ятницю Єлисейський палац оголосив, що Путін і президент України Володимир Зеленський прибудуть в грудні в Париж, щоб за посередництва Франції й Німеччини знову спробувати покінчити з війною на Сході України. Це дає надію. Але водночас немає жодних конкретних ознак того, що підхід Путіна до України змінився.
Коли Макрон і Путін зустрілися влітку, журналіст запитав президента Франції, як він збирається підтримувати народ Росії, який російський автократ все більше позбавляє основних прав. Макрон відповів на це питання довгим «ліричним відступом» про дружбу Франції й Росії в часи Катерини ІІ. Однак, у сьогоднішній ситуації, яка склалася у світі, йдеться не про применшення історичної величі Москви. Народам Росії й України не потрібно, щоб французький президент захищав їхніх філософів і письменників. Їм потрібен хтось, хто захистить їхню свободу.
