Володимир Путін вступає в свій 20-й рік президенства. На тлі цього лояльний до нього спікер російського парламенту заявив, що конституцію Росії можна змінити, щоб зняти обмеження на керування Кремлем.Схоже, Путін хоче йти далі. І на перший погляд здається, що це цілком зрозуміло. Росія стала ключовим гравцем на Близькому Сході. Вона готується до конфліктів за контроль над морськими шляхами в Арктиці, де тане крига. США і Європа не хочуть відповідати на російські авантюри. Ціна на нафту стала дорожчою. І російський автократ навіть похвалився, що його країна за підсумками цього року отримає рекордних дохід з 2011 року, пише в редакційній статті
The Times.
Але насправді Путін лише відволікає увагу від глибокої соціальної кризи в Росії, яка наступного року стане серйозним випробуванням для його влади.
«В 2019 році Путін, швидше за все, буде вимушений провести структурні і політичні реформи. Це означає, що йому потрібно знайти дорогу назад в Європу. А щоб зробити це, йому доведеться укласти мир з Україною», - йдеться в статті.
Британське видання нагадує про те, як російські кораблі здійснили напад на українські судна в Азовському морі. Путінські агенти труїли британських громадян, щоб продемонструвати, що влада Росії проникла в західні демократії. Російський президент підтримує кривавий режим Башара Асада в Сирії, щоб вказати на «велику владу» своєї країни на Близькому Сході, якої немає у США. Путін відправляє два стратегічних бомбардувальника у Венесуелу, щоб закріпити контроль над безпорадним диктатором Ніколасом Мадуро. Впродовж 20 років свого правління президент Росії «відновлював національну гордість» за допомогою таких сумнівних авантюр.
В цей же час, на внутрішньому фронті п’ять років західних санкцій розчавили російську економіку. Якщо не зважати на видобуток нафти, газу і металів, нічого в Росії не вказує на те, що вона великий економічний гравець світового масштабу. Левова частка популярності Путіна – це вдячність росіян за досягнення стабільності після розпаду СРСР. Однак, ця вдячність має межу. Молодь, яка ніколи не бачила в Росії іншого президента, вважає, що так звана «стабільність» - це евфемізм для корупції. Напевне, наївно сподіватися, що Путін поверне Росію назад до європейського коріння. Але якщо країна хоче модернізувати свою економіку, їй буде потрібен доступ до західних ідей і фінансування.
«Відповідь Кремля на санкції полягала в тому, щоб кинути свої зовнішньополітичні зусилля і енергію спецслужб на спроби розколоти західний альянс. В довгостроковій перспективі ці шиті білими нитками маневри більше нашкодять Росії, ніж збільшать її силу, престиж і прогрес за кордоном, так само як і популярність Путіна вдома. З’явилися ознаки того, що ця «перспектива» вже настала», - йдеться в статті.
