Щоб виплутатися зі звинувачень у змові чи й навіть роботі на уряд Росії під час виборів у 2016 році і після них, президент Дональд Трамп нещодавно повторив дуже знайому заяву.«Я значно жорсткіше поводжуся з Росією, ніж Обама, Буш чи Клінтон. Може навіть жорсткіше, ніж будь-який інший президент», - сказав нинішній лідер США.
І ці його слова були б близькими до правди, якби вони стосувалися роботи адміністрації, а не його самого, пише на сторінках
Washington Post екс-посол США в Росії Майкл МакФол.
Він визнає, що поведінка команди Трампа щодо Москви дійсно була досить жорсткою, і це заслуговує на підтримку. Але самого президента це не стосується, тому що впродовж останніх двох років він чітко йшов проти російської політики своєї є команди.
«Стратегія національної безпеки», яку склала нинішня адміністрація, чітко говорить про те, що «Китай і Росія кидають виклик американській силі, впливу й інтересам, намагаючись підірвати американську безпеку і процвітання». Але сам Трамп ніколи не підтримував цей підхід. Його очікування якраз протилежні. Адже знову і знову він повторює, що хоче стати другом Володимира Путіна і що «порозумітися з Росією – це добре».
Після того, як Путін вторгся в Україну і анексував Крим в 2014 році, адміністрація Барака Обами підвищила військові витрати в Європі і почала працювати над зміцненням можливостей НАТО включно з розгортанням нових сил поблизу російського кордону. Адміністрація Трампа підтримала і розширила цю політику. Але будучи кандидатом і президентом, сам Трамп вперто принижував, критикував і підривав НАТО. Нещодавно стало відомо, що він навіть хотів вивести США з альянсу. Навіть самі розмови про такі загрози – це вже подарунок Путіну. Оскільки вони підривають надійність і довіру, на якій тримається весь західний ефект стримування.
Адміністрація Трампа зробила правильно, що підтримала політику санкцій проти Росії, її чиновників і компаній, яку розпочала команда Обами у відповідь на зловісну поведінку Путіна. Але сам Трамп ніколи не заявляв про підтримку цих санкцій. Підписуючи схвалений Конгресом «Акт про протистояння ворогам Америки за допомогою санкцій», він дав чітко зрозуміти, що глибоко не згоден з положеннями цього закону. А потім несподівано команда Трампа закликала скасувати тиск на компанії, які контролює російських олігарх і друг російського автократа Олег Дерипаска. Хоча Кремль так і не змінив своєї поведінки.
В листопаді 2018 року Путін захопив два десятка українських моряків у міжнародних водах. Нинішній Білий дім зробив правильно, розкритикувавши цей злочин. А от слова Трампа були скромними: «Це не добре. Нам це не подобається, щоб там не відбувалося насправді».
Щоб там не відбувалося насправді? Трамп що, натякнув на те, що Україна може бути сама винна у скоєних Росією злочинах? І до цього часу американський президент не зробив жодного офіційного кроку, щоб допомогти визволити українських моряків. МакФол нагадує і про зусилля адміністрації стримувати зростання впливу Росії й Ірану на Близькому Сході, які були перекреслені рішенням президента США вивести війська з Сирії. Також у справі про російське втручання у американські вибори Трамп поставив порожні заперечення Путіна вище, ніж висновки розслідувань усіх служб безпеки Америки.
Навіть у дрібних проблемах, які стосуються американських національних інтересів, Трамп завжди стає на бік Путіна. Він чомусь виправдовує вторгнення СРСР у Афганістан і повторює твердження російської пропаганди про те, що Чорногорія може почати Третю світову війну. МакФол зауважує, що в США ще ніколи не було такого великого розриву між президентом і політикою його ж адміністрації. Це безпрецедентно.
