Справа у тому що ми, кияни, це вже проходили. У нас був персональний клоун при владі, аж дві каденції. І це не Янукович.
На цьому місці кияни можуть піти покурити, тому що це болісні спогади. А решті я розкажу.
Молодий епатажний політик, який все робив не так, як старі пердуни. Демократичний аж страхи беруть, першим прийшов на мітинг у спортивному костюмі. Мільйонер, банкір, колишній дітдомівець, селф-мейд мачо. Успішний бізнесмен, який просто втомився жити для себе і вирішив присвятити частину своїх талантів людям. Харизматичний проповідник, на перший погляд – нема на що глянути, кривеньке, гундосе, з перебитим носом, а починає говорити, і неможливо відірватися, слухав би і слухав.
Так, це Леонід Черновецький, дворазовий мер Києва. Прийшов у владу зі своєю командою реформаторів, таких же молодих і нарваних. Мав ядерну групу підтримки, т.зв «бабушек Черновецького», яких методично удобрював роками. Пайок на день народження, на Новий рік і на Паску від «Льонічки» - то святе. Саме голоси цієї групи його і вибрали. Наші несміливі заперечення – слухайте, що ви робите, він же ідіот? – відміталися сходу. Льонічка пообіцяв кожному київському пенсіонеру довічне утримання, безкоштовний проїзд у метро і ананас щосуботи. От у вас є аргумент проти ананаса? Ананас переплюнути неможливо.
«Щось пішло не так» приблизно через місяць після виборів.
Раніше як? Мер собі сидить на Хрещатику, збирає наради, підписує документи, веде прийом, або ж носиться по місту з якимись інспекціями, доколупується до комунальників, перерізає стрічки, - коротше, його видно.
А Льонічка зник з радарів. Ну тобто натурально, його не могли знайти. Соцмереж тоді не було, тільки таблоїди час від часу ловили нашого мера то на яхті, то десь у Європі. Відпустка затягнулася, люди почали задавати запитання.
Тоді Леонід оголосив відкритий прийом громадян прямо під стінами мерії. Всі бажаючі могли прийти на десяту ранку і розказати про свої біди. Він чекав їх на Хрещатику весь у білому і без краватки, чисто як Ісусик, тільки маленький.
Зібрався чималий натовп, до тисячі громадян. Більш бідові почали затоптувати маліших, почалася тиснява. Тоді Леонід підійшов до мікрофона і заспівав. На цьому перший і останній відкритий прийом завершився.
Далі зустрічі з мером почали продавати на аукціонах. Було оголошено, що таким чином Черновецький поповнює місцевий бюджет. Вартість годинної аудієнції доходила до мільйона гривень, і бізнесмени платили.
Для простих киян, які зрідка проривалися до очільника, відкривалися нові горизонти. Мер міг сповзти під стіл, посидіти там кільканадцять хвилин, потім вилізти і заявити, що щойно мав контакт з Космосом, і йому порадили вигнати цього відвідувача геть.
Тим часом настала зима, і здивовані кияни виявили, що у нас не прибирають сніг. І не вивозять сміття. Пам’ятаєте сміттєву кризу у Львові? То у нас таке було. Крім того, почалися перебої з опаленням, водопостачанням, містом прокотилася цукрова, гречана і хлібна кризи. За рік Київ втратив столичний лоск, все падало, ржавіло, заростало амброзією, узбіччя, фонтани і клумби засипалися пластиком. Розвелася неміряна кількість бродячих собак, які билися з котами, щурами і бомжами на смітниках; зникло вуличне освітлення, у спальних районах активізувалися банди.
Терпець урвався не стільки у киян, скільки у народних депутатів, які були змушені працювати у цьому бардаку. Оголосили дострокові вибори мера Києва, на яких – сюрпрайз! – знову переміг Черновецький. Повторну перемогу йому забезпечив адмінресурс і ті самі бабушки, які не втрачали надії на свій ананас.
Далі вже нецікаво. Влада у місті перейшла до рук тіньових «рєшал», номінальний мер остаточно перебрався у теплі краї. Потім йому призначали заочну психіатричну експертизу, відкрили кілька кримінальних справ, а потім прийшов Янукович і звільнив Черновецького своїм указом. Уже постфактум з’ясувалося, що Льоня-Космос був нардепом, мером і балотувався на посаду Президента, маючи громадянство Ізраїлю.
Якщо перше пришестя клоуна у Києві стало трагедією, друге – фарсом, то як тоді назвати третю гастроль, на яку нас знову підбивають?
