Пройшов місяць після заснування Православної церкви в Україні й уже очевидна тактика та стратегія, яку застосовує Київ в її розбудові. Здається, вчергове Москва помилилася у своїх розрахунках і виявилася не готовою до ефективної протидії.
На момент святкування Богоявлення (Водохреща) з УПЦ МП до ПЦУ перейшло майже 90 парафій. Комусь це може видатися краплею в морі, оскільки Московський патріархат в Україні має понад 11 тисяч парафій, але море якраз з крапель і складається. І повірте, ані Онуфрію, ані Кирилу абсолютно не смішно.
Якщо темп переходу парафій збережеться, то до кінця цього року Москва втратить тисячу приходів – майже 10% від загальної кількості. Але тенденція має вектор до зростання. Це як лавина, що починається з невеликого снігового комка.
Найцікавіще, що Москва вдіяти нічого не може проти цієї “повзучої експансії” – усе відбувається через рішення громади, які десь священники підтримують й разом з парафіянами переходять до ПЦУ, а десь просто збирають речі й чинять у відповідності до усім відомої тези: “Чемодан, вокзал, Россия”.
Приблизно 80 найрадикальніших священників Московського патріархату уже виїхали до Росії, – повідомив в єфірі 5 каналу настоятель Свято-Миколаївського храму Полтави протоієрей ПЦУ Олександр Дедюхін.
Він також пояснив механізм, за яким все відбуваєтья:
“Церковна громада пише заяву правлячому архієрею ПЦУ про перехід. Архієрей вирішує – прийняти цю громаду чи ні й, відповідно, священика вводять у штат ПЦУ”.
Тобто юридично все відбувається бездоганно й реальних причин для справжніх або інспірованих конфліктів немає. Звісно, Онуфрій можде прислати два десятки русско-православних бойовиків на вимогу батюшки в село, громада якого вирішили перейти до ПЦУ, і що? Чим все закінчиться?
Закінчиться це тим, що громада закликає владу захистити її права, приїде спецназ, надає русско-православній братві по голеним макітрам і заарештує батюшку за розпалювання міжконфесійної ворожнечі та підривну діяльність.
Не спрацюють і провокації на кшталт тих, яку влаштували нещодавно у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Сум – молодиків, які кинули петарду, поліція та СБУ розшукали швидко й без варіантів, показавши що такі речі у нас не проходять.
Напевне, про це й попереджали батюшок в СБУ – пригадуєте масові виклики отців на бесіди, як вони “каравул” волали, але жоден не розповів потім про тему тих розмов.
Не відомо на що розраховували в Москві й чи серйозно вірили, що українська влада почне насильно забирати церкви, як лякали батюшки у своїх страшилках прихожан. Без сумніву, що якби подібний процес відбувався б у Росії, так би й було. Проте Україна не Росія.
Там усе ще цього не можуть ні зрозуміти, ні прийняти. Тому завжди розроблятимуть неадекватні плани, що систематично провалюватимуться.
Побачите те саме й на виборах президента. На Кремль чекає дуже неприємний сюрприз.
До слова: на Богоявлення у Житомирській області ще 3 релігійні громади (дві разом із священниками), під час зборів виявили бажання змінити канонічну підлеглість та приєднатись до Православної церкви України. Це громади у с. Кишин Олевського району, м. Андрушівка, с. Павлівка Пулинського району.
Церква – справжня Церква, а не фінансова піраміда для збагачення окремих осіб оперує поняттями десятиріч і сторіч. Вона не поспішає. Крапля по краплі – моря немає. Навіть найбільша ковбаня висихає, залишаючи після себе висохле мертве жабуриння.
