Якщо ви вважаєте, що Педрілло це щось образливе чи навіть лайливе, то ви помиляєтесь. Насправді це реальна історична особа.Уродженець Неаполю П’єтро-Міра Педрілло був улюбленим блазнем російської цариці Анни Іоанівни (правила з 1730 по 1740 роки). Він приїхав до Петербургу на початку її правління в якості музиканта для співу і гри на скрипці у придворній італійській опері. Проте музична кар’єра у нього не склалася. А оскільки Педрілло більш за все полюбляв гроші, то з радістю погодився стати придворним блазнем, зробив на цьому поприщі блискучу кар’єру й уїхав із Росії з величезними статками.
Дехто з дослідників вважає, що Педрілло став прообразом російського фольклорного лялькового персонажа відомого, як Петрушка. Однак це не зовсім вірно. Насправді подібні рукавичні ляльки були відомі в Росії вже з середини XVII століття (перша згадка датується 1636 роком у книзі про Московію німецького мандрівника Адама Олеарія) і не мали тоді свого нинішнього імені. Найчастіше ляльку називали Ванькою Рататуєм. Але саме Педрілло був «хресним батьком» цього лялькового персонажа.
Педрілло також став героєм численних анекдотів. Ось один з них про помсту блазня трактирнику.
Одного разу він загуляв в трактирі, яких в тодішньому Петербурзі було в надлишку. Як відомо, блазнівська служба - справа нелегка і небезпечна, і навіть такому спритному і кмітливому чолов’язі, як Педрілло, потрібно було інколи відпочити і розслабитися. Але того разу розслаблення вилізло блазневі боком - випив він стільки, що не зміг розплатитися. Педрілло пообіцяв шинкареві заплатити завтра, але той не погодився і зажадав залишити в заставу верхній одяг. Чи то не знав, хто перед ним такий, чи то, навпаки, навіть дуже добре знав. Довелося Педрілло повертатися додому без каптана ...
Минув деякий час, і блазень розквитався з незговірливим трактирником самим підступним способом. Він заманив добірним зерном кілька курей, які тому належали, і потягнув їх до себе. Шинкар скоро кинувся курей і, здогадавшись, хто його кривдник, тут же зажадав від Педрілло їх повернути, пригрозивши поскаржитися на нього самій цариці.
Блазень негайно і з готовністю курей повернув, але в якому вигляді! Свійські птахи були повністю общипані. Свій підлий вчинок Педрілло пояснив шинкареві з кривою усмішкою: «Твої кури з'їли у мене два фунта зерна, а оскільки заплатити їм було нічим, то я й узяв з них за прокорм верхній одяг!».
Отже, як бачимо, блазні можуть бути не лише дотепними і жартівливими, а й злопам’ятними і мстивими.
Тема клоунів і блазнів виявилась, на жаль, дуже актуальною напередодні виборів у нашій країні. Не можна допустити, щоб главою держави став такий собі Педрілло. Прикметно, що деякі клоуни і клоунеси в Росії вже висловлюються на підтримку свого українського колеги. «Блазні всіх країн єднайтесь». Але Україна – це не цирк на дроті і не ляльковий театр. І ми маємо це довести.
На малюнку: картина В. Якобі «Блазні при дворі Анни Іоанівни» (Педрілло грає на скрипці на одній нозі)
