Багатьох шокував результат першого туру виборів на спецдільницях в зоні ООС. Здавалося б, хто-хто, а військові мали б підтримати свого головнокомандуючого, який так багато зробив, піднявши армію з руїн. Але…
Хай там що каже радник Міністра оборони Юрій Бірюков, захищаючи вояків, мовляв у нас демократія та армія є зрізом суспільства. Не є, пане Юрій. Не є. Вірніше, не має бути. Армія в нормальних країнах є одним із стовпів суспільства. Авторитетом. Лідером. Взірчем патріотизму.
Те, що втнули наші військові (хай простять авторові його жорсткі визначення) – це ні що інше, як зрада. Типова тупа зрада. Порошенко не «злив» Маріуполь. Не «злив» країну. Це зараз роблять ті, хто має її боронити зі зброєю.
Так, можна говорити про абсолютно провальну роботу (і це м’яко сказано – її взагалі не було) з військово-патріотичного виховання в ЗСУ. Це один з величезних «проколів» в т. ч. й персонально Порошенка. Про це ми, блогери, говорили й попереджали.
Зараз йдеться про інше.
Любі наші вояки (прошу зрозуміти мене правильно тих, хто правильно голосував), ну, скажіть, як так сталося, що ви увіткнули ножа у спину своєму головнокомандувачу? Забулося, як у 2014 доводилося воювати без бронежилетів, в сталевих шоломах, вироблених 50 років тому, в «стекляшці» та кедах? Їсти огидне місиво, яке називалося «тушонкою»?
Забулося?
Вам – нову зручну польову форму «як в НАТО». Вам жрачку (вибачте) «як в НАТО». Вам численні пільги. Вам берці. У вас зарплата більша за зарплату російських контрактників. Вам «Стугни» та «Джавеліни» замість РПГ-7. Вам «Севеджі» замість СВД. Вам гуртожитки сучасні будують. Порошенко за власні кошти вам набої і польові бані, снайперські комплекси й автотранспорт, а ви?
Особисто бачив у страшну зиму 2014-15 років, як на платформи ешелону, що відправлявся під Дебальцеве вантажили автофургон з логотипом «Рошену». Може, саме ця машина підвезла вам БК на передову, коли у вас залишався останній магазин до «Калаша» й врятувала від смерті?
Гаразд, у нас – демократія зараз. За часів Кучми, Януковича та навіть Ющенка ви би вибору не мали й голосували як в «совку» – 99,9% «за».
Гаразд, у нас демократія. Я можу зрозуміти тих, хто проголосував за Гриценка – усе таки дехто вважає його «своїм». Розумію тих, хто за Кошулинського – бійці “Правого сектору” поруч з вами воюють. А зв Бойка з Вілкулом як ви могли проголосувати? Майже коден двадцятий. ЯК?!
А половина з вас проголосувала за Зеленського! За того, хто хоче «припинити стріляти»! Ви його уявляєте своїм головнокомандуючим?
А от я не уявляю. Не уявляю, як можуть круті десантники голосувати ТАК. І любимі мною морпехи – от не уявляю і все! Мої знайомі чудові жінки плетуть для вас маскувальні сітки. Кожного вечора після роботи, по 2-3 години, замість того, аби йти додому. До родин. Вони однозначно за Порошенка. Для них альтернативи немає. Як ви їм в очі дивитиметеся? Ви в курсі, що дівчата через вашу зраду зараз в депресії, кажуть: припиняємо роботу – для кого стараємося?
Волонтерам як ви в очі дивитиметеся? Ви в курсі, що волонтери в шоці й кажуть – у ті частини, які обрали для себе Зеленського – ні ногою? На жаль, це не моя вигадка.
Як дивитиметися в очі біженцям, які останні гривні від своїх дітей відривали для вас, аби зупинити наступ “Русского мира”? Я дуже сумніваюся, що віднині ви хоча б гривню від мене отримаєте. Краще пару доларів куплю – на чорний день, що насувається. Обзивайте мене, як хочете.
Як так вийшло, що ворог зараз радіє й знущається з нас: «Порошенка зрадила власна армія». Ви бачили що вони в соцмережах пишуть, ті, хто в вас стріляє? Вони не з Порошенка регочуть – з вас. А мені читати боляче й огидно.
Окреме слово до офіцерів. Нехай содат – він завтра розірве контракт і – додому, горілку пити. Але ж ви професіонали! Невже ви не розумієте, якими можуть бути наслідки ваших дій для вас же самих, для армії? Невже ви не розумієте, що в разі реваншу промосковських сил військо і ви першими потрапите “під роздачу”?
Більш ніж 250 тисяч голосів армії + ветерани. Додати до них батьків-дружин-сестер-братів-дітей-кумів. Адже вони дослухаються до вашої авторитетної для них думки. Це приблизно 3 мільйонів голосів. Це більш ніж 10 % до протоколів.
Це той лом, проти якого важко знайти якийсь прийом. Але лому не виходить. Виходить якась ганьба.
От, не ображайтеся, але крім слова «зрада» я іншого дібрати не можу.
Вам миру хочеться? Мені теж. Але мир є різний. Коли країна капітулює перед ворогом – теж настає мир. Але от що я вам скажу, шановні «кіборги»: рівно через 10 років після того, як Україна лягла під Москву, матері їли власних дітей. А мир був. Не стріляли. Ну, хібо що в потилиці “ворогам народу”.
Той, хто між свободою та хлібом обирає хліб, зрештою втрачає і хліб, і свободу.
Я, письменник і блогер, який в «чорних списках» ЛНР як «враг донбасского народа» – я втратив в Луганську все. Віри в Україну не втратив. Ви вбиваєте цю віру. Ви не лише своєму головнокомандуючому в спину стріляєте, але й мені й моїм дітям.
Я жертвував на армію гроші, які були потрібні моїй родині – ми у вимушеній еміграції ложки зайвої не маємо. Я міг би продати свої книги, але натомість дарував їх вам, у ваші фронтові бібліотеки. Книги про історію України, про наше славне й драматичне минуле. Бачу, що даремний був мій труд…
Сумно це все. Я пишаюся вашими подвигами, «кіборги». Але як же мені за вас соромно зараз…
Час ще є. Зберіться, сядьте навколо багаття, випийте чаю, або чогось там ще, поговоріть відверто. Вирішіть для себе – чи ви припиняєте стріляти й нам готуватися до приходу “Русского мира”, чи все-таки схаменетеся. І якщо схаменетеся – зателефонуйте родичам та друзям й попросіть прийти та проголосувати ПРАВИЛЬНО.
P.S. Харківський військовий шпиталь: Зеленський – 71; Порошенко – 27; Бойко – 15, Тимошенко – 10.
Питання: герої, а ви справді “кіборги”?
Поки ще з повагою до вас…
ПАВЛО ПРАВИЙ
