Ну що, бенефіс клоуна Зе на арені завершився, його відсунула наша прима-еквілібристка політичного цирку. На мене це подіяло заспокійливо, бо Вона щось задовго тихо сиділа, поки на арені клоун вихилявся. Це тривожно й підозріло. Але тепер все стало на свої місця, Вона зі своїм штабом просто новий номер, себто з’їзд готували.
Отже, відбувся великий хурал матьківщини, з властивою цій політсилі пафосом названий “Форум єднання”. Обдарована політикиня й цього разу примудрилася пробити черговий ярус дна і стрімко наближається до центру Землі. 🙂 Це ж тре так образити, обурити й розлютити цілу купу народу! І все це для того, щоби підібрати на електоральному полі рештки саакою вкушених іраціональних ненависників влади?
А знаєте, коли природний напад люті минув, і я ввімкнула мозок, то відчула навіть певне задоволення. Так, все затьмарила огидна витівка із зазіханням на болюче та значуще, але ж там був й інший матеріал для обдумування.
Так от. Найочевидніше – це раптово жовто-блакитне забарвлення, легко й невимушено набуте майстринею політичної мімікрії. Подивіться на фоточки та відео з хуралу, все в кольорах нашого Прапору. І от це змусило мене замислитися.
Дивіться: в Воної ж жоден власний проект не злетів. Де її білі з червоним кольори? Мостиві європейські партії свої кольори плекають десятиріччями. А тут викинули як старе лахміття кольорове брендування, в яке були вкладені мільйони, за яким – історія успіху у вигляді парламентських виборів після ПомРев. І починалася воняча кампанія минулого літа з цими червоними галочками. Але все, більше нецікаво.
Далі – не збудила нікого тема з “народною конституцією”. Ну це й не дивина – гречко-тарифно стурбовані такими матеріями просто не переймаються, а ті, хто здатен про це думати, поставилися з недовірою. Найбільш підозрілі навіть замислилися, чи не просуватиме вона якесь лайно типу федералізації.
“Новий курс” так само не збудив абсолютно нікого. І був байдужно відкинутий, як непотріб.
Також повністю провальними виявилися спроби запропонувати “Мир для України”. Вони не просто не зацікавили більшість – вони ще й чітко зпозіціонували Вону серед інших адептів примимрення, які зажили стійкої репутації колаборантів. І Воной довелося перевзуватися в стрибку, терміново форсувати тему армії (до якої вона була повністю байдужна всі роки війни). А позаяк міри вона не відчуває, додержувати звичаїв та пристойності не звикла – ну вийшло те, що вийшло.
І Вона змушена тепер гребсти за лідером, себто за Порохом, намагатися обіграти його на його ж полі. А це приречені спроби. (Те саме й з Томосом).
Та що вже там, вона ж навіть від найвдалішого свого іміджевого надбання відмовилася – від коси. При чому відмовилася абсолютно марно, бо весь негатив так і лишився з нею, від прізвиська “жінка з косою” їй не відкараскатися, певно, ніколи. А впізнаваний образ розмився.
Отже, констатуємо: креатив – лайно, афтур – … Ну тобто змісти генерувати не може.
І це особисто на мене діє заспокійливо. Вона як тая кобра, що пережила свою отруту, втрачає хист, втрачає хватку, втрачає впевненість в собі. Метушиться, хапається то за одне, то за інше, мавпує чужі ходи та тактики, біжить, біжить за лідером – і безнадійно відстає.
Вона – лузер.
