Так звана «м’яка сила» Кремля вляпалася у черговий скандал. Співробітницю Російського дому в Оші Наталію Секерину, відділення російської організації «Росспівробітництво» в Киргизстані, затримали в рамках розслідування справи про вербування найманців на війну проти України. Їй пред’явлено звинувачення за частиною 1 статті 416 кримінального кодексу Киргизстану («Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання в збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у воєнних конфліктах чи діях»).
Також затримано ще чотирьох осіб, включаючи співробітника мерії Ош Сергія Лапушкіна, проти яких порушено кримінальну справу. У разі визнання вини Секеріної загрожує позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Це не перший випадок, коли представництва Росспівробітництва опиняються у центрі скандалів. І вже давно відомо, що їхня культурна дипломатія найчастіше є лише прикриттям для російських спецслужб. Але про все по порядку.
Коріння Росспівробітництва беруть початок у 1992 році, коли Союз радянських товариств дружби та культурного зв’язку із зарубіжними країнами перейменували на Російську асоціацію міжнародного співробітництва та розвитку (РАМСіР). Ця організація була офіційним майданчиком прикриття радянських спецслужб за кордоном з дуже поширеною мережею своїх філій.
Через два роки РАМСіР ліквідували і замість нього з’явився Російський центр міжнародного наукового та культурного співробітництва (Росзарубіжцентр), який у 2002 році путін підпорядкував МЗС РФ, давши своїм агентам ще дипломатичне прикриття. За інформацією центру «Досьє» з 546 співробітників Росзарубіжцентру, які працювали там з 1994 по 2008 рік, щонайменше 17 служили у в/ч 33949 (СЗР), проживали у відомчому будинку СЗР на вул. Академіка Анохіна чи входили до асоціації індивідуальних житлових забудовників «Околиця», створеної офіцерами зовнішньої розвідки. У 2008 році відбулася чергова зміна вивіски і Росзарубіжцентр стали називати Росспівробітництвом.
Щоб зрозуміти масштаби роботи, просто потрібно глянути на структуру організації. Росспівробітництво представлено в 77 країнах 59 російськими центрами науки і культури, вісьмома їхніми філіями та 18 представниками у складі дипломатичних місій. Все це говорить про масштаби м’якої сили Кремля. Перший гучний скандал стався у 2013 році, коли зі США було вислано голову представництва РС у Вашингтоні Юрія Зайцева, якого ФБР запідозрило у сприянні вербуванні американських громадян російською розвідкою.
2014 року організації, наближені до «Російського дому» у Києві, були фактично першими учасниками антиукраїнських демонстрацій на Донбасі, а згодом і центрами вербування бойовиків. Також представники організації використовувалися російськими спецслужбами для реалізації глобальних спеціальних операцій та інформаційних кампаній проти України, починаючи з 2014 року.
У 2018 році контррозвідка СБУ викрила та припинила антиукраїнську діяльність представників Росспівробітництва на базі Генерального консульства РФ в Одесі. Було виявлено факти діяльності представників Агентства проти національних інтересів України. Зокрема було встановлено, що під прикриттям реалізації так званих «гуманітарних та соціальних програм РФ» в антиукраїнську діяльність залучалися громадяни України – члени проросійських громадських об’єднань та рухів. Представника консульства підозрювали у роботі на російські спецслужби, довели його протиправну діяльність на території України та оголосили «персоною нон грата».
У 2020 році Чехія заявила про висилку «двох дипломатів» – керівника Російського центру науки і культури (РЦНК), одночасно в. о. керівника представництва Росспівробітництва у Чехії Андрія Кончакова та ще одного співробітника РЦНК Ігоря Рибакова. Їх підозрювали у спробі отруєння рицином місцевих політиків, які ухвалили рішення про знесення пам’ятника маршалу Івану Конєву.
У лютому 2025 року влада Азербайджану направила Москві офіційне повідомлення про припинення діяльності російського агентства Росспівробітництво на території країни. Рішення влади Азербайджану було пов’язане з тим, що Азербайджан “продовжує послідовний курс захисту своїх національних інтересів і демонструє, що не має наміру терпіти зовнішнє втручання у свої внутрішні справи”. А за фактом, у Баку обурили зухвалі дії російських спецслужб після того, як президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що відповідальність за катастрофу літака «Азербайджанських авіаліній», що розбився під казахстанським містом Актау 25 грудня минулого року, «лежать на представниках Російської Федерації». Алієв також повідомив, що приховування правди російськими державними органами, що мало місце, і «опора на абсурдні версії» викликають «і здивування, і жаль, і цілком обґрунтований гнів».
Скандал у Киргизстані примітний тим, що це вже друга реакція у відповідь на дії Москви з боку щодо лояльної стосовно Кремля країни. Передісторією став рейд російських силовиків у московському банному комплексі «Бадьорість», де жорстоко побили представників Киргизстану у квітні цього року. МЗС Киргизстану викликало російського посла Сергія Вакунова і вручило йому ноту через затримання киргизів. Також Бішкек попросив від Москви пояснити, з яких підстав проводився рейд, і чому били відвідувачів лазні. Крім цього, МЗС Киргизстану вимагало вжити заходів щодо силовиків, які могли необґрунтовано застосовувати чинність проти затриманих.
Але Кремль проігнорував запит Киргизстану. У МВС росії відразу ж зреклися протиправних дій щодо іноземців у ході рейду, хоча відео та фото з місця подій говорили про протилежне. У відповідь на заяву МЗС Киргизстану проти 25 представників республіки склали протоколи про порушення режиму перебування в РФ, і за рішенням суду виправили їх з країни.
Насамперед, це великий удар по культурної дипломатії Кремля, тому що президент Киргизстану Садір Жапаров у списку лідерів країн, які приїдуть до путіна на парад 9 травня. І, можливо, подальший розвиток подій може поставити його візит під питанням. Кремлю не можна втрачати картинку, тому що список тих, хто погодився приїхати, і так не зовсім вражає.
А по-друге, у резолюції 44/34 Генеральної Асамблеї від 4 грудня 1989 року йдеться, що вербування, використання, фінансування та навчання найманців повинні розглядатися як злочини, що викликають серйозну стурбованість усіх держав, і що будь-яка особа, яка вчиняє будь-який з таких злочинів, підлягає або судовому. І нормальна країна не може не реагувати на це. Бішкек уже порушив кримінальні справи проти трьох громадян Киргизстану, які брали участь у війні в Україні за росію.
Та й участь у цій історії представників так званої культурної дипломатії Кремля вкотре показує, що представники російської діаспори за кордоном є зручним інструментом для вербування гарматного м’яса в руках російських спецслужб. І черговий скандал із путінськими «голубами світу» це підтвердив. Залишається тільки додати, що “руський мир” несе зло і смерть сусідам, які не хочуть танцювати під дудку Кремля.
