Вторгнення Росії в Україну, яке призвело до масштабних санкцій з боку Заходу, не тільки ізолювало Кремль від західної економічної та технологічної системи, але й змусило Москву шукати порятунку в обіймах Пекіна. На тлі розпаду відносин з Європою і США, Китай став головним економічним і стратегічним партнером Росії — причому це партнерство більше виглядає як повна залежність Кремля від китайського господаря.Як показують торгові дані, у 2023 році Росія експортувала до Китаю сировинні товари на суму 129 мільярдів доларів, включаючи нафту, газ, вугілля і золото. Це більше половини всього російського експорту, і саме китайський ринок тепер визначає долю російського енергетичного сектора. Пекін, скориставшись втратою Москвою доступу до європейських споживачів, домігся від Росії «дуже великої» цінової знижки, що різко скоротило доходи Кремля. Зниження рентабельності експорту при збереженні залежності від валютної виручки зробило російський бюджет вразливим до китайських торгових умов.
Імпорт з Китаю в 2023 році склав понад 110 мільярдів доларів, закриваючи прогалини, викликані санкційною ізоляцією. Особливо критична залежність у секторах мікроелектроніки, промислового обладнання та комерційної продукції. Без китайських комплектуючих сьогодні неможливо підтримувати функціонування значної частини російського ВПК і машинобудування.
Технологічна та виробнича залежність Кремля посилилася у військовій сфері. Китайські компоненти вбудовані майже в усі сучасні російські системи озброєння. Електроніка китайського походження використовується в нових танках, ракетних комплексах, дронах і системах радіоелектронної боротьби. Понад 80% російських тактичних безпілотників базуються на китайських технологіях. Навіть іранські безпілотники Shahed, які активно застосовуються Росією в Україні, містять ключові елементи, вироблені в Китаї. Крім того, Китай контролює постачання рідкоземельних матеріалів, необхідних для прицілів, РЛС і систем наведення.
Поки Росія розпродає ресурси і вичерпує військові запаси, Китай демонструє випереджальний розвиток. У військово-промисловій сфері Пекін вже обігнав Москву за більшістю показників. Китай випускає більше винищувачів п'ятого покоління, розвиває власні активні системи захисту для танків і будує океанський флот з авіаносцями національної побудови — без запозичень у іноземних держав. У технологічному плані він вирвався вперед у напрямках ШІ-озброєнь, лазерів, РЕБ і напівпровідників — тобто саме в тих сферах, де Росія відстає через санкції і хронічну корупцію.
На стратегічному рівні наслідки для Росії ще більш тривожні. Щоб підтримувати війну проти України, Москва послабила оборону на східному фланзі. Сучасні системи ППО, включаючи С-400, були перекинуті на захід, а в Сибіру і на Далекому Сході залишилися лише «пустушки» — небоєздатні пускові установки. Деякі далекі бомбардувальники були виведені із зони ризику ударів БПЛА і перекинуті на віддалені аеродроми. В результаті Росія фактично залишила без прикриття свої східні рубежі — регіони з багатими природними ресурсами і слабкою демографією.
Цей стратегічний провал викликає занепокоєння навіть у російських спецслужбах. Згідно з внутрішніми документами, з якими ознайомилася The New York Times, ФСБ розглядає Китай як потенційного ворога. У звітах описуються випадки шпигунства, вербування вчених, витік військових даних під прикриттям у вигляді арктичних дослідницьких центрів і спільних академічних програм. Усередині ФСБ наростає занепокоєння: Пекін активно вивчає російські бойові операції в Україні, щоб отримати доступ до західних систем і адаптувати китайські аналоги. Більш того, фіксуються ознаки підготовки територіальних претензій на російський Далекий Схід і зростаючого інтересу до арктичних родовищ.
Парадоксально, але на тлі постійних заяв Кремля про загрозу з боку НАТО, Росія опинилася в положенні клієнта держави, яка володіє значно більш потужною економікою, технологічною базою і військовим потенціалом. Якщо Китай вирішить діяти — наприклад, перерізати Транссибірську магістраль декількома повітряно-десантними операціями — у Москви просто не залишиться ресурсів, щоб утримати зв'язок з азіатською частиною країни.
На даний момент між китайським наступом і російською територіальною цілісністю стоїть лише політичне рішення голови Сі Цзіньпіна.
Пекіну не потрібно втручатися — він уже домінує економічно, технологічно і в сфері оборони. А Москва, незважаючи на войовничі реляції, втратила рівноправність. Російська Федерація перетворюється на державу-васала з обмеженими можливостями і звуженим простором для стратегічного маневру.
Все більше російських аналітиків і політиків усвідомлює: ставка на війну в Україні призвела до підпорядкування інтересам Китаю. Під маскою «безмежного партнерства» ховається системна залежність, яка визначить майбутнє Росії — не в бік суверенного вибору, а в бік повного контролю з боку східного сусіда.
