Росія опинилася в глибокій залежності від Китаю: нафта і газ продаються Пекіну з величезним дисконтом, юань замінив долар і євро, а китайські банки диктують правила. Москва стала економічним васалом Пекіна.Курс на Схід як ілюзія незалежності
Після вторгнення в Україну, в 2022 році Росія опинилася в умовах масштабних санкцій та ізоляції від західних ринків. Відповіддю Кремля став різкий «поворот на Схід», головним партнером в якому став Китай. Але якщо в риториці йдеться про «мультиполярність» і «партнерство без кордонів», то фактичний результат — швидке закріплення залежного становища.
Експорт енергоресурсів, розрахунки в юанях, домінування китайських товарів і технологій, контроль платіжних каналів — все це формує нову реальність, де Пекін виступає в ролі економічної метрополії, а Москва — сировинного придатка.
«Партнерство без кордонів» як форма підпорядкування
Лютий 2022 року став точкою відліку: декларація про «дружбу без кордонів» закріпила готовність Росії грати роль молодшого партнера. На практиці це обернулося політичним прикриттям для асиметричних угод, в яких умови диктує Пекін. Сьогодні на офіційних зустрічах лідери-диктатори продовжують говорити про «безпрецедентні відносини», але за вітриною дипломатичних посмішок ховається проста формула: Кремлю потрібні гроші і технології, а Китай готовий їх дати — за знижки, інфраструктурні поступки і валютну залежність.
Юанізація російської економіки
Фінансова сфера — перший сигнал економічної васалізації. Після відходу західних валют з Московської біржі саме юань зайняв їх місце. Сьогодні в Росії розрахунки за зовнішньою торгівлею майже повністю пов'язані з китайською валютою, а Центральний банк офіційно включив юань в бюджетне правило і операції з ФНБ.
Але разом з цим Москва втратила фінансовий суверенітет: кожен новий пакет санкцій обертається заморожуванням транзакцій, коли китайські банки місяцями перевіряють операції російських компаній. Таким чином, життєво важливі платежі тепер залежать не від рішень у Москві, а від інструкцій комплаєнс-відділів у Пекіні.
Платіжні системи: залежність від UnionPay
Після відходу Visa і Mastercard Росія зробила ставку на китайську UnionPay і зв'язку карт «Мир». Однак навіть тут залежність очевидна. Китайські банки періодично призупиняють співпрацю, побоюючись вторинних санкцій, і це показує, що доступ до світової еквайрингової системи знаходиться в руках Пекіна.
Проста банківська картка в Росії стала символом підпорядкування: якщо Китай захоче, платежі перестануть працювати в один день.
Енергетична залежність і Power of Siberia-2
Головний ресурс Кремля — нафта і газ. Але і тут ситуація не на користь Москви. У 2024–2025 роках Китай став найбільшим покупцем російського палива, при цьому домагаючись рекордних знижок. Російська нафта йде на китайські НПЗ за цінами нижче світових, а газові контракти закріплюють довгострокові зобов'язання за мінімальною вартістю.
Символом став проект Power of Siberia-2, який прив'язує російський експорт до єдиного покупця. На відміну від європейського ринку, де був вибір, китайська труба перетворюється на «цінову зашморг»: без альтернатив Кремль змушений погоджуватися на умови Пекіна.
Китайські товари витісняють конкурентів
У промисловості та споживчому секторі залежність не менш очевидна. Китайські автомобілі зайняли понад 60% російського ринку, витіснивши європейські, японські та російські бренди. Верстати, електроніка та комплектуючі подвійного призначення також надходять в основному з Китаю.
Міністр закордонних справ США прямо заявив: «Китай забезпечує російський ВПК верстатами та мікроелектронікою». Для Москви це означає, що оборонна промисловість тепер існує виключно за рахунок китайських поставок.
Політичні заяви і реальність
Парад єдності, що пройшов у Пекіні у вересні 2025 року, показав символічну картину — поруч із Сі Цзіньпіном і Володимиром Путіним стояв Кім Чен Ин. Але ця демонстрація скоріше підкреслює геополітичну самотність Росії: союзники Кремля — це Китай і КНДР, причому лідерство тут безумовно за Пекіном.
Західні експерти все частіше називають Росію «енергетичним васалом Китаю». Навіть російські аналітики визнають: газові угоди фіксують повну залежність від одного покупця.
Ціни, логістика і «податок залежності»
Навіть у сфері, де Росія традиційно відчувала силу — нафті, — баланс змінився. Китайські трейдери оперативно змінюють кошик закупівель, регулюючи обсяги і домагаючись вигідних умов. У логістиці ж Москва опинилася в полоні «тіньового флоту» з дорогою страховкою і підвищеними ризиками санкцій.
Російська економіка платить прихований «податок залежності» — у вигляді знижок на нафту, затяжних платежів і подорожчання перевезень.
Внутрішні наслідки: стагнація і технологічна пастка
Навіть на внутрішньому ринку наслідки очевидні. Падіння китайського експорту до Росії в 2025 році показало межі азіатського розвороту: дорогі кредити і санкційні ризики обмежують попит і роблять багато товарів недоступними. В результаті росіяни стикаються зі зростанням цін і дефіцитом — від електроніки до автозапчастин.
Технологічна ізоляція від Заходу штовхає країну в обійми китайських стандартів і екосистем, закріплюючи залежність вже не тільки у фінансах та енергетиці, але й у цифровій сфері.
Нова форма колонізації
Колонія XXI століття не потребує намісника і прапора метрополії. Достатньо, щоб ваш експорт купував один клієнт, щоб ваш бюджет залежав від чужої валюти, а ваші заводи і армія трималися на чужих верстатах і електроніці.
Курс на Китай дав Москві короткостроковий кисень, але в перспективі закріпив статус «сировинного придатка». Поки Кремль говорить про суверенітет і багатополярність, факти показують зворотне: Росія перетворилася на економічну колонію Китаю, де всі ключові важелі знаходяться в Пекіні.
