Москва прагне посилити вплив у східних землях колишньої Німецької Демократичної Республіки, які історично мають інші соціально-економічні й культурні умови, аніж Західна Німеччина. Одним із проявів цього впливу є підвищення підтримки ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини», яка домінує на сході країни, зокрема в землях Тюрингія, Саксонія та Бранденбург. Кремль може використовувати ідеологічні, організаційні, медійні канали для підтримки екстремістських сил у Німеччині, зокрема тих, хто прагне підриву демократичного устрою або навіть регіональної сепарації.
Як приклад цього – група «Саксонських сепаратистів», які готували захоплення території Саксонії, маючи на меті створення регіональної, націоналістичної і расистської “держави”. Їх звинувачують у підготовці терактів, організації воєнізованої діяльності й зв’язках із молодіжним крилом «Альтернатива для Німеччини». Однак, прямих доказів фінансування або керівництва з боку Росії на користь цієї групи наразі немає. Переважно йдеться про “взаємну корисність” — коли ідеї, риторика сепаратистів дублюють або підсилюють наративи, які вигідні Кремлю, підрив довіри до центральної влади, страх краху держави, критика міжнародних альянсів тощо.
Щоб зрозуміти конвергенцію екстремізму + гібридних операцій у Східній Німеччині, важливо дослідити, чому «Альтернатива для Німеччини» має такі сильні позиції в регіонах колишньої Німецької Демократичної Республіки. Корені успіху партії на сході Німеччини лежать у глибоких економічних, соціальних та історичних розбіжностях, що збереглися після об’єднання Федеративної Республіки Німеччина та Німецької Демократичної Республіки у 1990 році. Східні регіони, колишні території Німецької Демократичної Республіки, й досі відчувають значний економічний дисбаланс порівняно із заходом. За останніми даними маємо наступні показники:
Разом з тим, у низці східних районів слабка інфраструктура, супроводжується і закриттям підприємств після об’єднання, тому дуже помітний і відчутний відтік молоді до заходу або до більших міст. Через це сільська місцевість зазнає деградації, тобто освіта, охорона здоров’я, транспорт — усе це менше фінансується або погано забезпечено. Це створює сферу, де популістська риторика про “принесення назад” влади або протистояння “великому Берліну” має успіх. На Сході менше довіри до «великих партій», тут вони сприймаються як партії Заходу, берлінські еліти, які не зовсім розуміють місцеві потреби. Також існує історична травма втрати “певних гарантій” соціального забезпечення, яке було при комуністичному режимі, хоч і за неволі. Перехід був болючим і для багатьох — драматичним, адже багато хто відчув шок від швидких трансформацій у 1990-х, коли держсектор, соцгарантії, улюблені підприємства зникли. Це посилює недовіру до великих, централізованих інститутів, особливо якщо вони здаються віддаленими від реального життя.
Натомість «Альтернатива для Німеччини» експлуатує ці економічні та культурні почуття, вона обіцяє «захищати кордони», критикує імміграцію, акцентує увагу на «традиційних цінностях», протестує проти кліматичної політики, якою часто користуються люди, що почувають, ніби ці політики — витрати, але не переваги. Партія часто апелює до відчуття несправедливості: «ми платимо податки, але отримаємо менше», «нас забули». Популістичний стиль — проти еліт, бюрократії, «Берліна» як віддаленого центра, який не чує або не допомагає. Молодь також усе більше звертається до «Альтернативи для Німеччини» або до подібних рухів, бо відчуває, що “система” не дає можливостей, особливо в нецентральних або віддалених районах. 40-річна історія Німецької Демократичної Республіки залишила помітний слід у політичній свідомості жителів східної Німеччини. Комуністична влада виховувала скептицизм щодо західних демократій, а ідеологія “справжньої волі народу” у Німецькій Демократичній Республіці породила недовіру до ліберальних парламентських систем. Це ще більше відкриває двері радикальним та антидемократичним політичним ідеям, які пропагує «Альтернатива для Німеччини» з її наративом про “елітний картель” у Берліні та зневагу до політичного істеблішменту.
Особливе значення має також етнічний та міграційний фактор. Після об’єднання і особливо після розпаду СРСР, до Німеччини приїхала значна кількість етнічних німців, які раніше мешкали в Радянському Союзі чи його республіках. Хоч вони офіційно “німецькі етнічні переселенці”, для частини з них відчуття “чужості”, адаптації, мовні або культурні бар’єри мали значення. Це створює складніші ідентичні конфігурації, які деякі політики можуть використовувати для мобілізації протесту. Це може спрацювати в кількох напрямах:
Хоч кількість іммігрантів чи мігрантів з-за кордону може бути меншою на Сході, страхи з приводу імміграції, “навантаження” на соціальні служби, культурних змін — усе це активно експлуатується «Альтернативою для Німеччини». За даними опитуваня Pew Research Center 2024 року , до 45% прихильників «Альтернативи для Німеччини» позитивно оцінюють володимира путіна, в той час як серед інших виборців цей показник суттєво нижчий. Проте, попри це, більшість їх оселилися по всій Німеччині, а не тільки на Сході, і часто інтеграція у роботу, соціальне життя була підтримана державою. Тому внесок етнічних німців з СРСР у виборчі настрої «Альтернативи для Німеччини» складний і неоднозначний, дехто з них може відчувати культурну дистанцію чи дискримінацію, але це не основна причина схильності до цієї політичної партії. Важливо не перебільшувати роль “іммігрантів із СРСР” як фактору популярності «Альтернативи для Німеччини», адже економічні та соціальні невдоволення серед місцевих жителів Сходу в цьому випадку більш потужні рушії.
Крім внутрішніх причин, економічне та соціальне незадоволення створює “ґрунт” для того, щоб сюжети дезінформації, ідеї про крах держави, змови, “уряди, що зраджують”, були сприйняті з довірою. Російські медіа або агентурні мережі можуть підсилювати ці наративи, розповсюджувати історії про те, як Східне населення недооцінене, як іммігранти чи глобальні організації їм шкодять. Крайні праві рухи, такі як «Саксонські сепаратисти», мають інші внутрішні ідеології, але їхня діяльність збігається з дискредитуючим меседжем зовнішніх акторів: розділення, опис проблем як проблем чужого чи зовнішнього ворога, страх, що держава не захистить. Парадоксально, що саме на тлі зростання підтримки «Альтернативи для Німеччини», у східних землях під загрозою опиняється одна з ключових зовнішньополітичних позицій Німеччини – підтримка України.
Російська пропаганда і гібридні операції проти України майже завжди включають меседжі про слабкість західних союзників, нестабільність демократії, моральність і легітимність підтримки України. У випадку Німеччини, коли в медіа та політичному дискурсі зростає роль «Альтернативи для Німеччини» і подібні групи критикують підтримку України, це потенційно зменшує політичну та суспільну підтримку для Києва. «Альтернатива для Німеччини» активно виступає проти військової допомоги Україні й підтримує скасування санкцій проти РФ, що, зрозуміло, створює додаткові виклики для Берліна в контексті війни в Україні, бо насторожує союзників, а проросійські настрої серед виборців можуть підірвати внутрішній консенсус щодо підтримки Києва. Українські події можуть стати «матеріалом» для цих наративів, як приклад, «Фінансова допомога Україні — це на шкоду вам» або страхи щодо витрат, безпеки. Тому те, як Німеччина та інші європейські держави інформують, пояснюють свою політику — важливо для протистояння екстремістській конвергенції.
Хоч російські гібридні операції створюють симптоми й збільшують ризики, але коріння популярності «Альтернативи для Німеччини» — у реальних соціально-економічних нерівностях, у відчутті маргіналізації, демографічних зсувів, в історичній травмі та відсутності довіри до центральної влади. Росія активно експлуатує ці розбіжності через гібридні операції, спрямовані на ослаблення демократії у Німеччині й дестабілізацію європейської єдності. Ще один важливий факт полягає в тому, що не всі, хто живе у Східній Німеччині, підтримують «Альтернативу для Німеччини» чи радикальні рухи. Є значна частина суспільства, яка хоче змін і покращення й підтримує демократичні партії, але їх голос часто слабкий через низьку мобілізацію, низькі очікування та втому від обіцянок без конкретних результатів. І тому щоб протидіяти цим викликам, необхідно комплексно працювати над подоланням економічних розривів між заходом і сходом Німеччини, сприяти соціальній інтеграції й підвищенню довіри громадян до демократичних інститутів. Також важливо посилювати інформаційну безпеку й протидіяти російській пропаганді.
