Наступний тиждень може принести ескалацію торгового протистояння США та КНР, якщо вони не домовляться та реалізують взаємні погрози
Запасний план Трампа
Теоретично Путін ще має шанс домовитися з Трампом. Але цей термін спливає 25 жовтня. Тому що 26 жовтня Трамп буде вже в столиці Малайзії Куала-Лумпурі на саміті АСЕАН, потім вирушить до Японії вітати нового прем'єр-міністра Санае Такаїті (вона отримала цю посаду 21 жовтня), а звідти — до південнокорейського міста Кьонджу на саміт АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). У Кьонджу може відбутися його особиста зустріч із головою КНР Сі Цзіньпіном, і це означатиме, що Трамп почав реалізовувати свій план "Б".
Його планом "А" було домовитися з Путіним в обхід Сі. Трамп сподівався, що це допоможе йому відірвати Росію від Китаю. Але цей розрахунок не спрацював. Путін виявився надто жадібним — чи не отримав згоди Пекіна на завершення війни. З тієї чи іншої причини, але саміт у Будапешті зірвався. Телефонна розмова держсекретаря США Марко Рубіо та глави МЗС РФ Сергія Лаврова 20 жовтня виявилася настільки поганою, що особиста зустріч Рубіо та Лаврова не знадобилася, все було ясно і так. І вікно для неї вже зачинилося: 23 жовтня Рубіо прилетів до Ізраїлю, а звідти поїде супроводжувати Трампа в його східноазіатському турне.
Свою надію відірвати Росію від Китаю Трамп підтвердив журналістам 22 жовтня під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. "Джо Байден і Барак Обама змусили Китай і Росію об'єднатися, а цього ніколи не слід допускати. Вони не можуть бути дружніми, вони не можуть бути такими за своєю природою", — заявив він.
Але тепер він розраховує на свій план "Б" — домовитися із Сі Цзіньпіном у Кьонджу. Їхні переговори мають охопити кілька ключових розбіжностей, у тому числі й російсько-українську війну. За словами Трампа, він планує обговорити з Сі закупівлю Китаєм російської нафти. "Я говоритиму з ним про те, як ми можемо покласти край війні між Росією та Україною, використовуючи нафту, енергетику чи ще щось. І я думаю, що він буде дуже сприйнятливий. Зараз він хотів би, щоб ця війна закінчилася", — припустив американський президент. Він наголосив, що Сі Цзіньпін "дуже сильний лідер дуже великої країни" і "може мати великий вплив" на Путіна.
Проте російсько-українська війна буде лише однією із тем переговорів. За словами Трампа, він розраховує також вирішити суперечку навколо доступу до експорту рідкісноземельних металів з Китаю і домогтися від Пекіна обіцянки відновити закупівлю соєвих бобів у США. Окрім того, сторони обговорять угоду про скорочення ядерних арсеналів. "Ми, я думаю, домовимося з усіх питань", — оптимістично припустив Трамп.
Пріоритет Трампа
Серед проблем, які він перелічив, головна для нього — рідкісноземельні метали. На Китай припадає близько 70% їх видобутку, 90% їх розділення і переробки. "Рідкісноземельні метали мають вирішальне значення для різних оборонних технологій, включаючи винищувачі F-35, підводні човни класів Virginia і Columbia, ракети Tomahawk, радіолокаційні системи, безпілотні літальні апарати Predator і серію керованих бомб Joint Direct Attack Munition. Сполученим Штатам вже важко витримувати темпи виробництва цих систем. Тим часом Китай швидко нарощує свої виробничі потужності з виробництва боєприпасів та купує передові збройові платформи та обладнання зі швидкістю, яка, за оцінками, у п'ять-шість разів перевищує темпи США", — описує масштаб проблеми директор програми з безпеки у сфері критично важливих мінералів Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні Грейслін Баскаран.
Не секрет, що військова промисловість — це найбільший спонсор Трампа та республіканців. І якщо оборонні компанії потребують постачання рідкісноземельних металів з Китаю, то Трамп буде сфокусований саме на цьому.
Ритуальні погрози
Перед переговорами сторони часто обмінюються погрозами. 9 жовтня Китай заявив про посилення з 8 листопада експортного контролю рідкісноземельних металів. Наступного дня Трамп анонсував, що з 1 листопада США запровадять "100% експортний тариф на Китай понад будь-який тариф, який він сплачує в даний час", а також "експортний контроль на все критично важливе програмне забезпечення".
20 жовтня, приймаючи в Білому домі прем'єр-міністра Австралії Ентоні Албанезе, Трамп поділився очікуваннями від переговорів із Сі Цзіньпіном у Кьонджу. "У нас є величезна сила, і це сила мит. І я думаю, що Китай сяде за стіл переговорів і укласти дуже чесну угоду, тому що якщо вони цього не зроблять, то будуть платити нам мита в розмірі 157%. Зараз вони платять 55-57%, — заявив він. — Побачимо, що буде. Я сказав: якщо ми не укладемо угоду, я додам 100% з 1 листопада. Думаю, ми укладемо угоду. Вони погрожували нам рідкісноземельними металами, а я погрожував їм митом. Але я міг би також погрожувати їм багатьма іншими речами, наприклад літаками. Ми будуємо їхні літаки. Ми чудово це робимо. Здебільшого це Boeing. І ми могли б зупинити постачання деталей". Він випромінював упевненість, що це спрацює: "Тож, я думаю, ми врешті-решт укладемо фантастичну угоду з Китаєм. Це буде чудова торговельна угода. Вона буде фантастичною для обох країн і для всього світу".
22 жовтня агентство Reuters повідомило подробиці погрози Трампа щодо програмного забезпечення. Американський чиновник і три джерела, поінформовані владою США, розповіли агентству, що адміністрація Трампа розглядає план обмеження приголомшливого спектру експорту програмного забезпечення до Китаю, від ноутбуків до реактивних двигунів, як відповідь на останній раунд обмежень на експорт рідкісноземельних металів, введених Пекіном.
Отже, Трамп погрожує обмежити постачання до Китаю товарів, які містять американське програмне забезпечення або вироблені з його використанням. "Все, що тільки можна собі уявити, створено за допомогою американського програмного забезпечення", — сказало одне з джерел Reuters, наголосивши на широті запропонованих заходів. Звісно, це лише погроза. Але сам факт розгляду подібних заходів свідчить, що адміністрація Трампа обмірковує можливість різкої ескалації протистояння з Китаєм.
"Я підтверджую, що всі варіанти обговорювані, — заявив міністр фінансів США Скотт Бессент журналістам 22 жовтня в Білому домі, відповідаючи на питання про обмеження на постачання програмного забезпечення до Китаю. — Якщо ці заходи експортного контролю — чи то програмне забезпечення, двигуни чи щось ще — будуть вжиті, це, ймовірно, буде узгоджено з нашими союзниками з G7".
Директор програм з енергетики, економіки та безпеки Центру нової американської безпеки (CNAS) Емілі Кілкріз заявила Reuters, що програмне забезпечення є природним важелем тиску для США. Проте такі заходи контролю надзвичайно складно реалізувати, і вони призведуть до негативних наслідків для американської промисловості, додала вона.
Поки незрозуміло, чи включатимуть ці заходи лише обмеження на експорт конкретного американського програмного забезпечення або ж вони охоплять також і товари іноземного виробництва, вироблені з використанням певного американського програмного забезпечення чи технологій. Відмінність має вирішальне значення: перше зачепить вузьке коло експорту американського програмного забезпечення, тоді як друге значно розширить юрисдикцію США та вимоги до дотримання вимог у глобальних ланцюжках поставок. Аналітик Bloomberg Economics Майкл Ден зазначив, що обмеження на програмне забезпечення можливі в рамках існуючих правил експортного контролю, але їх буде складно реалізувати, враховуючи обмежені можливості Бюро промисловості та безпеки, яке їх впроваджуватиме, і вже перевантажену систему ліцензування.
Шанс та небезпека для України
У цій ситуації російсько-українська війна могла б взагалі відійти на другий план. Але Трампа цікавлять не лише інтереси військової промисловості, а й лаври миротворця. Це створює для України шанс і небезпеку.
Шанс у тому, що Трамп змушений не лише лякати Китай, а й доводити серйозність своїх погроз. І він уже робить це. Санкції проти Роснєфті та Лукойлу, оголошені 22 жовтня, мають продемонструвати, що Трамп вміє переходити від слів до справи.
Небезпека в тому, що інтереси України можуть виявитися розмінною монетою у торгах Вашингтона та Пекіна. Залишається сподіватися, що тут свою гру зіграє Європа, яку Китай не може ігнорувати, оскільки європейський ринок для нього не менш важливий, ніж американський.
