У російському сегменті інтернету гарячою темою стала можлива відставка міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Це зауважили і західні медіа. Для України ж хороша будь-яка новина, яка свідчить про те, що у Путіна "щось іде не так"
Ознаки опали
Чутки про опалу Лаврова настільки стійкі, що Кремль був змушений двічі упродовж тижня їх спростовувати. 7 листопада прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що Лавров "не впадав у немилість Кремля" після телефонної розмови з держсекретарем США Марко Рубіо та подальшого скасування переговорів Путіна та Дональда Трампа в Будапешті. "У цих повідомленнях не відповідає дійсності нічого. Лавров продовжує працювати міністром закордонних справ", — сказав Пєсков. 10 листопада йому довелося знову заперечувати, що Лавров відсторонений від справ після зриву переговорів США і Росії. "Сергій Вікторович продовжує працювати. Працювати активно. Ці всі повідомлення абсолютно хибні. Не треба на них звертати увагу. Все нормально. Коли будуть відповідні заходи публічні, тоді побачите міністра", — сказав він.
Але цими словами він лише підігрів чутки. Бо припущення про опалу Лаврова ґрунтуються саме на тому, що він перестав бути присутнім навіть там, де мав з'являтися за обов'язком служби. Він був єдиним постійним членом ради безпеки РФ, який не прийшов на оперативне засідання цього органу, яке Путін провів 5 листопада. Саме на тому засіданні Путін доручив опрацювати пропозиції щодо поновлення ядерних випробувань. З точки зору дипломатії, це вкрай важливе питання (адже йдеться про порушення Росією мораторію, якого вона дотримується понад 35 років), але вирішувалося воно без участі Лаврова.
Крім того, Путін не допустив Лаврова до участі у трьох міжнародних самітах. Делегацію РФ на саміті Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) 26-28 жовтня у Куала-Лумпурі (Малайзія) за указом Путіна очолив віце-прем'єр Алєксєй Оверчук. Він же очолив делегацію РФ на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) 29 жовтня — 2 листопада у Кьонджу (Південна Корея). Також Лавров перестав очолювати російську делегацію на саміті "Великої двадцятки". Своїм указом 4 листопада Путін призначив главою делегації РФ на саміті G20, який пройде 20-24 листопада в Йоганнесбурзі (Південна Африка), заступника керівника своєї адміністрації Максіма Орєшкіна.
Вкрай сумнівно, щоб Путін цими рішеннями хотів продемонструвати зневагу до країн АСЕАН, АТЕС та G20. Скоріше можна припустити, що це знак незадоволення Лавровим.
Нездійсненне завдання?
31 жовтня газета Financial Times розповіла, що причиною скасування зустрічі Трампа та Путіна в Будапешті стала розмова Лаврова з Рубіо 22 жовтня. Саме після неї у Вашингтоні вирішили, що Москва не виявляє готовності до переговорів і рекомендували Трампу не зустрічатися з Путіним. За словами газети, американські чиновники "були вражені непримиренністю" глави російського МЗС, який озвучив безкомпромісні умови щодо переговорів з Україною. "Лавров явно втомився і, схоже, вважає, що у нього є справи важливіші, ніж зустрічатися чи взаємодіяти зі Сполученими Штатами, чого б не хотів президент Путін", — сказало джерело Financial Times, знайоме із ситуацією.
Російському МЗС довелося виправдовуватися. 2 листопада "Комерсант" розповів, посилаючись на джерело в МЗС, що Лавров вів дискусію з Рубіо в рамках розуміння, якого досягли Трамп і Путін на Алясці. Цю спробу Лаврова виправдатися висміяв ТГ-канал "Незыгарь". Декілька його співрозмовників розповіли, що "Лавров не був підготовлений до діалогу з Рубіо і провів його у вкрай напруженому форматі, відмовившись дискутувати з держсекретарем. Ймовірно, Лавров надто точно виконав побажання Кремля донести до Білого дому цілі СВО, які виглядали як максималістські". За словами джерел ТГ-каналу, "Лавров мав серйозну розмову з Путіним, а деякі чиновники Кремля навіть звинуватили Лаврова у саботажі. Після чого Кіріл Дмітрієв приватно вилетів до США". "Лавров зараз явно пригнічений; він опинився в епіцентрі інтриг. І багато хто вважає, що Лавров повторює шлях Шойгу. Він явно втратив прихильність Путіна і виглядає як слабкий елемент — російське МЗС змушене робити публічні витоки, доводячи свою невинність", — процитував "Незыгарь" одного із своїх співрозмовників.
Як бачимо, немає жодних підстав припускати, що Путін був налаштований на поступки Трампу, а Лавров усе зіпсував. Навпаки, Лавров вчинив чудово: у властивій йому хамській манері пояснив Рубіо, що "цілі СВО" залишилися незмінними і поки Путін не отримає бажаного, він не закінчить війну. Очевидно, Путін ставив перед Лавровим завдання переконати Рубіо у тому, що США мають примусити Україну до капітуляції. Але це завдання виявилося нездійсненним. Для самого Путіна, нагадаємо, воно теж виявилося нездійсненним: його зустріч із Трампом на Алясці 15 серпня завершилася провалом.
10 листопада у Forbes вийшла стаття старшого віце-президента American Foreign Policy Council (це впливовий мозковий центр у Вашингтоні) Ілана Бермана. Він розповів, "чому міністр закордонних справ Росії може мати туманне майбутнє". На думку Бермана, Лавров припустився серйозних помилок у відносинах з адміністрацією Трампа, що призвело до скасування саміту в Будапешті. "Це є серйозною проблемою для Путіна, чия військова стратегія заснована на тому, щоб тримати США осторонь майже чотирирічного конфлікту", — вважає експерт.
За його оцінкою, Путін може догратися. І він послався на свої джерела в Кремлі: "Кремлівські інсайдери чудово розуміють, що якщо адміністрація Трампа втратить терпіння через непохитність Росії та повністю підтримає європейські зусилля щодо захисту України, наслідки можуть виявитися катастрофічними для Москви".
Отже, плани Путіна щодо Трампа розвалюються. І Лавров тут нічим не може допомогти. Але чому ж не може? Тому що не здатний чи тому що завдання нездійсненне? На думку Бермана, вірними є обидві відповіді, і це, звісно, не може не тішити. "У міру того, як позиція Вашингтона щодо Москви продовжує посилюватися, стає очевидним, що Лавров просто не справляється із своєю роботою. Звісно, основна проблема полягає в тому, що, хоч би яким талановитим дипломатом він був, міністра закордонних справ Росії просять захищати те, що захищати неможливо. Рано чи пізно через це він може стати цапом-відбувайлом".
На заміну — Дмітрієв?
Ослаблення Лаврова може означати посилення Кіріла Дмітрієва — альтернативного каналу Путіна для спілкування з Вашингтоном. Дмітрієв — це путінський аналог трампівського Стіва Віткоффа. З 2011 року Дмітрієв є гендиректором російського фонду прямих інвестицій; 23 лютого 2025 року Путін призначив його своїм спецпредставником із інвестиційно-економічного співробітництва із зарубіжними країнами. Ще тоді з'явилися чутки, що Дмітрієв хоче змінити Лаврова на посаді глави МЗС.
Однак Лавров і Дмітрієв — це все-таки два різні канали та два різні стилі спілкування з Вашингтоном. Тому Путін, швидше за все, збереже обидва. Лавров намагається переконати американців у правоті та непохитності Кремля, тоді як Дмітрієв сподівається підкупити їх блискучими перспективами співпраці.
Коли Трамп після телефонної розмови з Путіним 16 жовтня анонсував саміт у Будапешті, Дмітрієв одразу запропонував Ілону Маску і його The Boring Company прокласти підводний тунель між РФ і США через Берінгову протоку і назвати його на честь Путіна і Трампа. В обґрунтуванні проекту Дмитрієв зазначив, що тунель можна побудувати за 8 років і $8 млрд.
А після провальної розмови Лаврова з Рубіо Дмітрієв тут же скористався моментом і вирушив до США "виправляти ситуацію". На щастя, Білий дім не клюнув на цю приманку: не було жодних ознак того, що Путін змінив свою позицію. По суті, Дмітрієв сподівався, що він своїм нетрадиційним стилем досягне того, чого не вдалося досягти своїм класичним хамським стилем Лаврову. Але обидва виявилися невдахами.
Тут важливо відзначити різницю між Дмітрієвим та Віткоффом. Останній також любить діяти нетрадиційно. Але він відрізняється від Рубіо не лише стилем, а ще й русофілією. Порівняно з Уїткоффом Рубіо виглядає запеклим русофобом. А між Дмітрієвим та Лавровим різниця лише у стилі. Обидва запеклі україноненависники.
Тому з погляду інтересів України неважливо, чим закінчиться ця історія з Лавровим: чи він піде у відставку, і якщо так, то замінить його Дмітрієв чи хтось інший. Набагато важливіше, щоб усі канали Путіна, класичні та нетрадиційні, провалювалися і не давали бажаного Путіну результату.
