Перед Зеленським виникне спокуса легкої перемоги: спочатку пообіцяти Трампу виконати всі його забаганки, а потім провести вибори за власними канонами демократії
Чого хоче Зеленський
Ідея негайного проведення виборів, "бо так захотів Трамп", поки виглядає суто гіпотетичною. Володимир Зеленський хоч і заявив, що "завжди готовий", але обставив цю готовність вимогою, щоб США забезпечили безпеку проведення виборів. А Дональд Трамп, певно ж, не буде розгортати над Україною протиракетний і протиповітряний захист на час передвиборної кампанії. Тому "так" Зеленського поки виглядає як "ні" у красивій обгортці.
Однак це не означає, що виборів під час війни не буде. Вони будуть, якщо їх захоче Зеленський. А він цілком може їх захотіти.
Є критерій, який чітко визначить, чого хоче Зеленський. Якщо він хоче чемно і дипломатично відмовити Трампу, то буде наполягати на забезпеченні західними партнерами безпеки усієї передвиборної кампанії, включно з безпекою усіх масових заходів, які проводитимуть кандидати та їхні агітатори. Звісно, Трамп цього не зробить, а Путін не погодиться припинити свій ракетно-дроновий терор на кілька місяців.
Якщо ж Зеленський хоче провести вибори, користуючись тим, що "так захотів Трамп", то він буде наполягати, щоб Трамп домовився з Путіним про припинення вогню на кілька днів, щоб українці, у тому числі військові на фронті, спокійно могли проголосувати, а після того виборчі комісії підрахували голоси. У цей сценарій вписався б і взаємний мораторій на повітряні обстріли поза межами прифронтової смуги упродовж певного часу.
Подарунок від Трампа
Зеленський вже розпочав підготовку саме до другого варіанту. Ніколи раніше він не сприймав з таким ентузіазмом закиди на свою адресу з боку президента США, як цього разу.
8 грудня Трамп в інтерв’ю Politico, відповідаючи на питання, чи час Україні провести вибори, заявив: "Так, я думаю, що час. Я думаю, що це важливий час для проведення виборів. Вони використовують війну, щоб не проводити вибори, але, я думаю, що український народ мав би мати такий вибір. І, можливо, Зеленський переможе. Я не знаю, хто переможе. Але у них давно не було виборів. Знаєте, вони говорять про демократію, але доходить до того, що це вже не демократія".
Зеленський відреагував так, наче йому подарували друге життя. 9 грудня він був в Італії. Газета La Repubblica попросила його прокоментувати слова Трампа про те, що Україні "настав час" провести вибори. Зеленський відповів: "Я завжди готовий". Того ж дня під час онлайн-брифінгу він заявив журналістам, що хоче "закону про вибори під час воєнного стану" і "готовий іти на вибори". Наступного дня, повернувшись до Києва, від повідомив українцям у відеозверненні: "Якщо партнери — у тому числі ключовий наш партнер у Вашингтоні — говорять так багато й так конкретно про вибори в Україні, про вибори в умовах правового режиму воєнного стану, то ми маємо дати українські законні відповіді на кожне питання й на кожен сумнів".
Підказка від соціологів
Ключове питання полягає, звісно, в тому, чи здатен Зеленський перемогти на виборах після усіх провалів і скандалів. Перш ніж шукати відповідь, гляньмо на останню соціологію. Вона говорить про зсув у суспільних настроях, спричинений Міндічгейтом.
Онлайн-опитування, проведене аналітичним центром "Ділова столиця" спільно з New image group 2-12 грудня, показало, що 90% українців знає про цей скандал, і це один з найвищих показників обізнаності про внутрішньополітичні процеси за останні роки. Із тих, хто чув або читав про скандал, 94,5% вважають його дуже або достатньо серйозним. На запитання "Як Ви оцінюєте реакцію влади на скандал?" лише 8% з тих, хто чув або читав про скандал, вважає, що влада діє рішуче. Проте 42% говорить, що влада не реагує, а ще 43% вважає, що дії влади недостатньо ефективні.
Компанія "Соціополіс" 18-24 листопада і компанія Info Sapiens 15-28 листопада провели опитування про ставлення до Зеленського. 84% опитаних Info Sapiens чули про Міндічгейт. За даними Info Sapiens, ця інформація погіршила ставлення до Зеленського у майже половини (48%) респондентів, не змінила — у 40%, покращила — у 9%. При цьому 59% поклали відповідальність за корупцію в енергетиці "на уряд Юлії Свириденко та президента Володимира Зеленського, які допустили чи були задіяні у цій схемі".
Схожі цифри дав "Соціополіс": "Згідно з результатами опитування, більшість (60,0%) жителів України вважає, що президент України Володимир Зеленський несе особисту відповідальність за корупційні дії співзасновника студії "Квартал 95" Тимура Міндіча, а також інших фігурантів відповідного антикорупційного розслідування. Водночас 34,0% респондентів вважають, що Володимир Зеленський не може нести особистої відповідальності за корупційні дії Тимура Міндіча та інших пов’язаних з ним осіб". Перевага викривачів Зеленського над його виправдачами майже дворазова.
Відповідні зміни відбулися в електоральних настроях. Більшість респондентів "Соціополісу" вважають, що Зеленський має обмежитися одним президентським терміном і, як він і обіцяв у 2019 році, не брати участі в наступних виборах президента. Порівняно з вереснем частка прихильників тільки одного президентського терміну Зеленського зросла з 46,6 до 52,2%, тоді як частка тих, хто підтримує його балотування на другий термін, зменшилася з 47,4 до 42,8%. Водночас частка тих, хто довіряє Зеленському, скоротилася з 59,7 до 54,0%, тоді як частка респондентів, які не довіряють йому, зросла з 35,8 до 41,9%.
Ще гірші для Зеленського цифри дає Info Sapiens: частка тих, хто не довіряє, зрівнялася з часткою тих, хто довіряє, показавши 49 і 48% відповідно. І це поставило під сумнів лідерство Зеленського в першому турі президентських виборів. За даними Info Sapiens, порівняно з жовтнем частка тих, хто проголосував би за Зеленського, впала з 24,3 до 20,3%, тоді як підтримка Валерія Залужного зросла з 16,4 до 19,1%. Це означає, що дві третини тих, хто розчарувався у Зеленському через Міндічгейт, перейшли на бік його основного конкурента.
Отже, соціологія підказує, що якби вибори проводилися після скасування воєнного стану, в умовах повноцінної демократії, то шанси Зеленського їх виграти були б невисокими. Але ці шанси значно зростають, якщо провести вибори в умовах воєнного стану. Причому ніхто не зможе докоряти Зеленському за підступність, адже це "Трамп так захотів".
Спокуса легкої перемоги
Виборча кампанія в умовах воєнного стану — це геть інша кампанія, ніж в умовах повноцінної демократії. Найголовніша різниця полягає не в самих цих умовах, хоча вони дуже важливі, а в дискурсі кампанії. Якщо вибори проводяться під час війни — це автоматично означає, що мирних домовленостей ще не укладено.
Путін і Трамп не можуть не розуміти, що якщо вони примусять Зеленського підписати ганебний мир, а потім пройдуть вибори, то майже напевно Зеленський їх програє. А новий президент України зможе сказати, що він цю угоду не підписував і її не визнає, тому слід починати мирні переговори заново, і він зможе посилатись на те, що саме такий мандат дав йому народ на виборах.
Тому Путін і Трамп вимагають зворотної послідовності: спочатку вибори в Україні, потім підписання миру. Щоб під мирною угодою, яка буде "м’якою капітуляцією" України, стояв підпис саме того президента України, якому потім доведеться її виконувати.
Інтереси Зеленського тут об’єктивно співпадають з інтересами Трампа і Путіна. Йому не хочеться підписати ганебний мир і потім безславно програти вибори. Всім очевидно, і йому теж, що усі його конкуренти казатимуть, що якби вони були президентами, то вони ніколи б не підписали такого "бездарно складеного документа". І вони запевнятимуть, що можна було домогтися у сто разів кращих домовленостей, але Зеленський цього не зробив, і треба розбиратись, чому.
Якщо ж проводити вибори до підписання миру, то дискурс кампанії буде геть іншим. Усі основні конкуренти Зеленського будуть змушені, як і він сам, визнавати необхідність важких компромісів і шукати позитив у повоєнних перспективах України. Тобто змагатимуться позитивні програми, і Зеленський матиме можливість знову перетворити це на шоу, де його обіцянки про "Україну своєї мрії" будуть найпривабливішими.
Друга важлива відмінність — фактор "згуртованості навколо прапора". Зеленський — чинний президент, і цей факт гратиме проти нього, якщо вибори пройдуть після війни, бо виборці прагнутимуть помститися йому за все, що вони пережили впродовж цих семи років. А от якщо вибори пройдуть під час війни, то той факт, що Зеленський є чиним президентом, дасть йому величезну перевагу перед усіма конкурентами, бо він є "прапором, навколо якого слід згуртуватися", аби показати Путіну і Трампу, що ми незламні.
До того ж українці зараз мають переважно негативне ставлення до Трампа. А Зеленський спеціально наголошує, що негайних виборів вимагає Трамп. Залишилося вкинути в народ думку, що Трамп вимагає негайних виборів, щоб замінити непоступливого Зеленського на поступливого Залужного, який чітко виконуватиме вказівки з Вашингтона, — і ось, перемога вже в кишені у Зеленського.
І це ми ще не говорили про відмінності в умовах виборів. А вибори в умовах воєнного стану — це за визначенням вибори недемократичні і нечесні. Причому ця недемократичність і нечесність буде санкціонована Трампом, якому ці вибори, як вже було сказано, потрібні задля іншої мети: не для того, щоб влаштувати українцям свято демократії, а щоб отримати свіжеобраного президента України, який підпише ганебний мир і буде сумлінно його виконувати.
І тут перед Зеленським виникне спокуса легкої перемоги: спочатку пообіцяти Трампу виконати всі його забаганки, а потім провести вибори за власними канонами демократії, тобто з цензурованим телемарафоном, викинутими з цифрового ефіру незалежними телеканалами, санкціями проти Петра Порошенка, які не дадуть йому змоги балотуватися, військовими адміністраціями в Києві, Одесі, Сумах, Херсоні, Чернігові тощо. Навряд чи варто задавати риторичне питання, який варіант виборів — після війни чи під час — більше підходить Зеленському.
