Трамп ледь не щодня розповідає, як братиме під контроль Гренландію, яка належить члену НАТО Данії. Але чи мають ці розповіді хоч якесь розумне підгрунтя?
Як Трамп вирішив стати політичною реінкарнацією Мак-Кінлі
20 січня 2025 року, в день своєї інавгурації, Дональд Трамп своїм указом перейменував кілька географічних об’єктів на території США. Тоді найбільшу увагу привернуло перейменування Мексиканської затоки на Американську, але цікавішим з огляду на нинішні події навколо Гренландії було повернення назви Мак-Кінлі найвищій горі Аляски. Барак Обама на вшанування корінного народу цього штату перейменував гору на Деналі, Трамп його рішення скасував. В указі нового глави Білого дому наголошувалося, що Обама "образив життя президента Вільяма Мак-Кінлі, його діяльність та жертву: Мак-Кінлі відстоював тарифи та був убитий у результаті атаки на наші цінності та наші успіхи".
Тоді аналітики вперше заговорили, що Трамп, який минулий президентський термін намагався бути схожим на Рональда Рейгана, змінив кумира. В інавгураційній промові він тепло відгукувався про Мак-Кінлі, а вже за кілька днів потому проголосив свої геополітичні зазіхання на Канаду, Панаму і Гренландію. Сталося це не вперше, проте цього разу заяви Трампа звучали як пряма погроза.
За президентства Мак-Кінлі Сполучені Штати востаннє приросли значними територіями, зокрема, анексували Гавайські острови та в результаті перемоги в іспано-американській війні у 1898 році встановили протекторат над Філіппінами, Кубою, островом Гуам, Пуерто-Ріко. Згодом Куба і Філіппіни отримали незалежність, але перебували під значним політичним впливом Америки, а Гаваї, Гуам і Пуерто-Ріко лишилися в статусі "неінкорпорованої організованої території США". Гавайські острови у 1959 році стали 50 штатом. Також при Мак-Кінлі було розроблено стратегію отримання США контролю над частиною Панами для будівництва каналу. Політично стратегію реалізував уже його наступник Теодор Рузвельт.
У розрізі претензій Трампа на Гренландію показовою є саме анексія Гаваїв. У 19 ст. на островах існувало самостійне королівство, його засновник — вождь Камеамеа — об’єднав усі племена завдяки співробітництву з американцями. Ті обладнали на островах свої бази, де мешкали китобої. З часом білих людей ставало все більше, а корінне населення через завезені хвороби скорочувалося. Під тиском іноземців король Гаваїв Камеамеа ІІІ погодився обмежити свою владу конституцією, а в 1887 році американці отримали право збудувати свою військово-морську базу Перл-Харбор. Протягом наступного десятиліття американці сформували власну п’яту колону на островах із іноземців та колаборантів і скинули королеву Ліліуокалані і створили Республіку Гаваї. Всі ці події відбулася до президентства Мак-Кінлі, але саме при ньому у 1898 році відбулася анексія острівної республіки. Спочатку кумир Трампа підписав договір про анексію, але через Конгрес протиснув його тільки після ухвалення обома палатами резолюції конгресмена Френсіса Ньюландса. 12 серпня згаданого року гавайці втратили незалежність.
Пішло це їм на користь чи на шкоду, питання для роздумів. Досі на Гаваях існують політичні групи, які ностальгують за часами своєї держави. Втім, войовничий Мак-Кінлі свій президентський термін не досидів, 5 вересня 1901 року на виставці у Буффало його смертельно поранив анархіст польського походження Леон Чолгош, страчений наступного місяця після вбивства президента.
Простий та складний шляхи Трампа. Обидва ведуть у тупик
Анексія Гаваїв відбулася тоді, коли не існувало міжнародного права, нині провернути подібне вже неможливо. Трамп і члени його адміністрації роблять вигляд, що так не вважають. "Якщо ми цього не зробимо (не візьмемо під контроль Гренландію — ДС), Росія або Китай захоплять її, а ми не хочемо мати Росію чи Китай як сусідів. Я хотів би укласти угоду простим шляхом, але якщо ми не зробимо цього простим шляхом, зробимо складним шляхом", — заявив Трамп 9 січня. Коли ж у нього попросили прокоментувати чутки про значні виплати гренландцям в обмін на приєднання до США, Трамп відповів, що "ще не каже про гроші для Гренландії" і додав: є великим шанувальником Данії, яка до нього "привітна".
Тут потрібно зробити важливу ремарку. На острові офіційно розташована американська військова база, яка функціонує в рамках оборонної угоди між США та Данією під егідой НАТО. Космічна база Пітуффік (Pituffik Space Base) — найпівнічніший військовий об'єкт Міністерства оборони США. Спробуємо замислитися, як виглядатиме "захоплення" Росією або Китаєм землі, на якій є американська військова база. Правильна відповідь — ніяк. З іншого боку, якщо Трампа бентежить надмірна присутність у регіоні військових сил, російських чи китайських, що йому заважає в рамках діючих механізмів НАТО розмістити навкого Гренландії хоч увесь Тихоокеанский флот США? Ніщо не заважає. Як спроможності це зробити залежать від приналежності Гренландії? Ніяк не залежать. Тобто всі аргументи Трампа — штучні. Тим не менше, щоб заспокоїти норовливого партнера по НАТО, Британія та інші члени Альянсу вже пропонують посилити військову присутність в районі Гренландії.
Але повернемося до фантазій глави Білого дому. Що ж може бути простим шляхом у розумінні Трампа? Купівля найбільшого острова у світі. Як Мак-Кінлі планував викупити землю вздовж майбутнього Панамського каналу. Що і було зроблено за кілька років після його загибелі. Але данці та гренландці наполягають на тому, що Гренландія — не продається. Днями пʼять партій острова випустили спільну заяву, в якій засудили наміри Трампа взяти острів під контроль. Вони наголосили: не хочуть бути ні американцями, ні данцями, а хочуть бути гренланцями. Корінне населення — інуїти — становить переважну більшість жителів Гренландії, а політичні сили, які їх представляють, багато років борються за незалежність, проте не в радикальний, а в демократичний спосіб. Завдяки чому гренландці мають в складі Данії багато автономних повноважень, свій уряд та, власне, все, окрім самостійної фінансової і міжнародної політики.
Нині перед гренландцями відкрилося вікно для отримання повної незалежності, й у цьому може й полягати план США. Щоб Данія погодилася на самостійність Гренландії, оскільки утримувати її буде важче, аніж відпустити у вільне плавання. І ось тоді з гренланцями Трамп зможе вчинити, як Мак-Кінлі з гавайцями, тільки в осучасненому вигляді — американці завалять інуїтів доларами, щоб проголосували на референдумі за угоду про поглиблене співробітництво з США, а Конгрес це затвердить.
Зараз приблизно 20% доходів гренландців — дотації Данії (щорічно $580 млн), причому витрати зростають через низьку продуктивність праці тамтешнього населення. Є ще одна складова: основна сфера діяльності гренландців — риболовля, здебільшого, вилов тріски, а от видобувати свої корисні копалини у промислових масштабах остров’яни не дозволяють через острах перед екологічними проблемами. Останній приклад — заборона видобутку урану. Хтось може вважати, що Гренландія для Данії — як валіза без ручки, яку Трамп хоче підхопити. Втім, є нюанс — у данському королівстві не знайдеться політиків, які погодяться віддати Гренландію за будь-яких умов.
Яким же може бути складний шлях Трампа? Окремі ЗМІ лякають військовою операцією, проти неї нібито виступають у Пентагоні, боячись розколу трансатлантичного співробітництва з Європою в рамках НАТО. Дійсно, такого роду ворожі дії всередині НАТО фактично покладуть кінець Альянсу, про що слушно попередила данська прем’єр-міністр Метте Фредеріксен. Однак Трамп у США — це не Путін в Росії й навіть не Сі Цзіньпін у Китаї. Йому ніхто не дозволить робити дурниці такого масштабу, в першу чергу Конгрес.
В Данії та й у всій Європі до зазіхань глави Білого дому на Гренландію ставляться дуже серйозно. Якщо Вашингтон піде шляхом підкупу остров’ян для подальшої анексії — це поганий сценарій, але на нього спочатку мають погодитися самі гренландці. А їм непогано і з данськими дотаціями. Ну а сценарій військового вторгнення — взагалі фантастичний. Навіщо ж чиновники з Білого дому публічно "не виключають" такий варіант розвитку подій? З єдиної причини — вони не можуть говорити нічого, що не сподобається їх шефу. А шефу приємно вдавати себе всесильним.
