Білий дім розраховує, що повалення кубинського комуністичного режиму стане ще одним ударом по позиціях Китаю в Латинській Америці
Задушення замість вторгнення
Одразу після Венесуели Дональд Трамп узявся за Кубу. Але він не збирається викрадати кубинського президента, як викрав венесуельського. Він розраховує, що комуністичний режим на острові впаде сам, залишившись без венесуельської нафти.
Венесуела є найбільшим постачальником нафти на Кубу, але, як повідомляє агентство Reuters із посиланням на дані судноплавства, з венесуельських портів не відправлялися вантажі до цієї карибської країни з моменту захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро американськими військами 3 січня. Тим часом Каракас і Вашингтон просуваються в укладенні угоди на 2 млрд доларів щодо постачання до 50 млн барелів венесуельської нафти до США.
Уранці в неділю, 11 січня, президент США зосередив увагу на кубинському режимі. "Куба багато років жила за рахунок величезних обсягів нафти та грошей, що надходили з Венесуели, — заявив він у своїй соціальній мережі Truth Social. — БІЛЬШЕ ЖОДНОЇ НАФТИ І ГРОШЕЙ ДЛЯ КУБИ НЕ БУДЕ — НУЛЬ! Я наполегливо рекомендую їм укласти угоду, ПОКИ НЕ ПІЗНО".
Також Трамп поділився дописом якогось користувача X "Марко Рубіо стане президентом Куби" і написав: "Звучить непогано!" Як відомо, нинішній державний секретар США — син кубинських емігрантів.
Як зазначає Axios, Білий дім чітко дав зрозуміти, що прагне повалення кубинського режиму, хоча Трамп, схоже, не надто налаштований на воєнні дії. Ще 4 січня, припускаючи, що крах комуністичного уряду Куби неминучий, Трамп заявив журналістам на борту президентського літака Air Force One: "Я не думаю, що нам потрібні якісь дії. Схоже, що вона ось-ось упаде".
"Я не знаю, чи зможуть вони втриматися, але в Куби зараз немає доходів, — додав він. — Усі свої доходи вони отримували від Венесуели, від венесуельської нафти".
Наскільки реалістичні його розрахунки? 10 січня агентство Reuters розповіло про сумніви ЦРУ. Американська розвідка змалювала похмуру картину економічної та політичної ситуації на Кубі, але її оцінки не дають чіткого підтвердження прогнозу Трампа про те, що воєнні дії США у Венесуелі зробили Кубу "готовою до падіння", повідомили агентству три особи, знайомі з конфіденційними оцінками.
На думку ЦРУ, ключові сектори кубинської економіки, такі як сільське господарство та туризм, серйозно страждають від частих відключень електроенергії, торговельних санкцій та інших проблем. Потенційна втрата імпорту нафти й іншої підтримки з боку Венесуели, яка протягом десятиліть була ключовим союзником, може ускладнити управління країною для адміністрації, що править Кубою з часів революції Фіделя Кастро 1959 року. Однак останні оцінки ЦРУ не дали однозначних прогнозів, що погіршення економічної ситуації призведе до дестабілізації уряду.
З іншого боку, агентство Bloomberg 12 січня повідомило, що європейські дипломати в Гавані описали ситуацію в країні як назріваючу енергетичну кризу, яка ризикує перерости в настільки серйозну катастрофу, що порти можуть зупинитися, а це призведе до гострої нестачі продовольства. Згідно з оцінками, з якими ознайомилося агентство, країна перебуває на межі катастрофи, до якої вона погано підготовлена, — катастрофи, яка, за словами дипломатів, цілком може спровокувати падіння кубинського уряду.
Куба переживає найсерйознішу економічну кризу з часів розпаду Радянського Союзу. Невдоволення кубинським урядом на місцевому рівні зберігається вже багато років. І тривалий економічний спад, як очікується, лише посилить гнів і потенційну загрозу протестів у країні, де публічні демонстрації залишаються незаконними, зазначає Bloomberg.
Втім, якщо кубинці не повалять комуністичний режим самі, Трампу буде неважко змінити свою думку і повернутися до венесуельського сценарію. Тим більше що давнім прихильником воєнного способу розв’язання кубинської проблеми є Рубіо. На спільній пресконференції з Трампом 3 січня, присвяченій затриманню Мадуро, Рубіо припустив: "Якби я жив у Гавані й був в уряді, я б був принаймні трохи занепокоєний".
Америка для американців
Трамп на тій самій пресконференції пояснив, що все, що відбувається навколо Венесуели та Куби, — це не просто боротьба з режимами, які йому не подобаються, а реалізація його геополітичної доктрини — доктрини Донро. Він розповів про свій погляд на зовнішню політику в Латинській Америці, посилаючись на доктрину Монро XIX століття — політику, в межах якої США прагнули захищати Західну півкулю (тобто Північну й Південну Америку) від впливу європейських держав.
Вказуючи на вплив Китаю, Ірану та Росії на нафтову промисловість Венесуели, президент сказав: "Усі ці дії грубо порушували основні засади американської зовнішньої політики, що існували понад два століття". Він додав: "Усе це почалося ще з доктрини Монро. Доктрина Монро — це дуже важлива річ, але ми значно, дуже значно її перевершили. Тепер її називають доктриною Донро".
Так, доктрині Монро вже понад два століття. Її проголосив президент Джеймс Монро у 1823 році. Її суть виражає гасло "Америка для американців". За часів Монро це означало "не для європейців". Трамп не відмовляється від цього тлумачення (саме цим він виправдовує своє бажання відібрати Гренландію у Данії та приєднати Канаду, яка визнає над собою британську корону). Але він радикально розширює його відповідно до реалій сьогодення. Два століття тому не йшлося про вплив у Латинській Америці таких країн, як Китай, Росія та Іран, а нині Трампа турбує саме це.
Терміну "доктрина Донро" (тобто "доктрина Дональда Трампа на основі доктрини Монро") трохи понад рік. Уперше його використала 8 січня 2025 року газета New York Post. Вона розмістила на першій шпальті фотографію Трампа, який усміхається на тлі карти Західної півкулі, і заголовок: "Доктрина Донро". На карті Трамп оголосив Канаду "51-м штатом", перейменував Гренландію на "нашу землю", перейменував Мексиканську затоку на "Американську затоку" та затвердив контроль США над Панамським каналом.
Рік тому з планів Трампа можна було сміятися. Але 31 грудня, підбиваючи підсумки 2025 року, газета Washington Post констатувала, що це був "рік доктрини Донро. У міру наближення другого року президентського терміну Дональда Трампа його доктрина для Західної півкулі, яку колись вважали непрактичною, набуває реальних обрисів".
У своїй Стратегії національної безпеки, опублікованій 4 грудня, Білий дім послався на доктрину Монро, а також на поправку Рузвельта, висунуту 1904 року президентом Теодором Рузвельтом, який заявив, що США не лише протидіятимуть європейському втручанню в півкулі, а й діятимуть як своєрідна "міжнародна поліцейська сила", втручаючись у справи країн, що страждають від некомпетентного управління, нестабільності або боргів. Ця поправка виправдовувала воєнні інтервенції та окупації США на початку ХХ століття в таких країнах, як Гаїті, Куба та Нікарагуа.
Цього року Білий дім виклав те, що він називає "поправкою Трампа", підтвердивши перевагу Вашингтона в регіоні та застерігаючи від планів інші держави, насамперед Китай. "Ми не допустимо, щоб конкуренти за межами півкулі могли розміщувати війська чи інші загрозливі можливості, а також володіти або контролювати стратегічно важливі активи в нашій півкулі", — йдеться в документі.
І ось з перших днів нового року Трамп вирішив реалізувати свою доктрину на прикладі Венесуели. 4 січня, пояснюючи затримання Мадуро, Рубіо заявив в ефірі NBC News: "Це Західна півкуля. Це місце, де ми живемо, і ми не дозволимо Західній півкулі стати оперативною базою для ворогів, конкурентів і суперників Сполучених Штатів". 5 січня держдепартамент США підтвердив цю позицію, опублікувавши в мережі X повідомлення: "Це НАША півкуля, і президент Трамп не дозволить загрожувати нашій безпеці".
За даними ABC News, адміністрація Трампа повідомила тимчасовому президентові Венесуели Дельсі Родрігес, що вона має виконати вимоги Білого дому, перш ніж їй буде дозволено збільшити видобуток нафти. По-перше, країна повинна вигнати Китай, Росію, Іран і Кубу та розірвати економічні зв’язки з ними. По-друге, Венесуела має погодитися на ексклюзивне партнерство із США у сфері видобутку нафти та віддавати перевагу Америці під час продажу важкої нафти.
Отже, спочатку Трамп домагатиметься виконання своїх вимог від Венесуели. І лише потім візьметься за Кубу — якщо кубинці не покінчать із комуністами самі. Річ не в комуністичному режимі. Річ у бажанні Трампа, щоб США повернулися на Кубу, а Китай і Росія — пішли.
