Нова порція "файлів Епштейна", опублікована у січні, нарешті спрацювала, але трохи не так, як, мабуть, сподівалися політичні опоненти Дональда Трампа. Ця історія показала різну реакцію в різних країнах на репутаційні збитки як фігурантів файлів, так і суспільства
Як на "файли Епштейна" реагують в Америці
30 січня міністерство юстиції Сполучених Штатів оприлюднило понад 3 мільйони сторінок переписки покійного фінансиста і сексуального злочинця Джеффрі Епштейна, 2 тисячі відео та 180 тисяч зображень. Ім’я Трампа згадується понад 38 тисяч разів на більш ніж 5300 сторінок. Та попри такий масив згадок діючого президента США заступник генерального прокурора Тодд Бланш заявив, що у документах немає нічого, щоб дало можливість притягнути главу Білого дому до відповідальності. Як й інших фігурантів. Тут доречно згадати, що після першого оприлюднення файлів генеральний прокурор Пем Бонді розповідала про список клієнтів, яким Епштейн поставляв дівчат для сексуальних утіх. Та згодом відомство передумало і спростувало наявність такого списку.
Для всіх очевидно, що як мінімум допоки республіканці мають більшість в обох палатах Конгресу, розслідувань безпосередньо проти Трампа не буде. Та й правдивих звинувачень на його адресу від жертв діяльності Епштейна поки немає. Ситуація може змінитися, якщо хтось дасть свідчення. Але шанс такого повороту незначний. Трампісти та їхнє правосуддя основну увагу сконцентрували на експрезиденті від демократів Біллі Клінтону, вигідно перемикаючи увагу громадськості з себе на "розпусних демократів".
Одним словом, станом на зараз, окрім репутаційних збитків та осуду суспільства, на фігурантів "файлів Епштейна" гірше не очікує. Вони це розуміють, тому після першої хвилі хайпу переходять в оборону. Показовим є приклад мільярдера Білла Гейтса. Перша реакція на публікацію, де йшлося про венеричне захворювання, яке він підхопив від російських повій, а потім просив в Епштейна антибіотик, щоб підмішати в їжу своїй тодішній дружині Мелінді, була наступною: брехня та абсурд, Епштейн навмисно очорнював Гейтса. За кілька днів потому мільярдер вибачився та заявив, що шкодує про зв’язок із злочинцем.
Ці два типи реакції переважують серед американських фігурантів, але здебільшого перший — це все брехня. Так, Ілон Маск підтвердив, що епізодично спілкувався з Епштейном, однак його літаком не літав і на острові-борделі ніколи не був, а намагання прив’язати його до скандалу є спробою завдати йому репутаційної шкоди. А нинішній міністр торгівлі Говард Латнік (це той, який у Давосі шокував європейців закликом переходити від зеленої енергетики на вугілля) заявив, що один раз, у 2012 році, зв’язувався з Епштейном для організації вечері. Навіть фігури куди дрібніші, як приміром голова оргкомітету Олімпіади-2028 Кейсі Вассерман, й ті зайняли кругову оборону. Він утрапив у файли, бо переписувався з Гіслейн Максвелл, співучасницею злочинів Епштейна, яка нині перебуває у тюрмі. Посадовці штату Каліфорнія вимагають його відставки, він у відповідь каже: листувався з Максвелл до того, як дізнався про її злочини, а зараз шкодує. Проте у відставку, судячи з усього, йти не збирається.
Також цікаво, що, на відміну від європейських ЗМІ, які акцентують на "медових пастках" для впливових людей, які Епштейн міг влаштовувати за завданням спочатку КДБ, а потім ФСБ, в американських виданнях це не головна лінія публікацій. Головна — що в скандалі забруднені еліти з обох політичних таборів, минулі й майбутні спонсори партій. Та не тільки політики й бізнесмени. Епштейн фінансово допомагав університетам, підтримував науковців. Гроші від нього отримували навіть Гарвардський університет та Массачусетський технологічний інститут. Студенти цих та інших вузів не бойкотують керівництво, вчені не повернули отримані від Епштейна гранти. Не кажучи вже про відмову людства, обуреного аморальністю Гейтса, від програмного забезпечення Microsoft.
Тобто інформаційний вибух від оприлюднення "файлів Епштейна" зачепив дуже багатьох у США, його відголоски будуть ще довго. Але поки що ключовий висновок наступний: інститут репутації в США перебуває у глибокій кризі. Окрім Клінтона, Гейтса та ще небагатьох, інші сподіваються на коротку пам’ять, а сьогодні можна відмахнутися в кращому випадку вибаченнями, в гіршому — перевести стрілки на інших.
Чому в Європі реакція на скандал відрізняється
Трампісти регулярно закидають Європі кризу демократії, мовляв, погано зі свободою слова, існує політична цензура і тому подібне. Разом з тим саме європейці показують приклад правильної реакції еліт на токсичну історію з Епштейном. Пішов у відставку радник прем’єра Словаччини Мирослав Лайчак, який засвітився у файлах 346 разів. У тому числі один лист він писав з Києва, в ньому розповідав, що "дівчата тут такі самі гарні, як завжди". Політик пояснив, що не знав про сексуальні злочини Епштейна, а спілкувався з ним для налагодження взаємин з американськими елітами, проте написав заяву і пішов. Одна зі згадок про Володимира Зеленського у компрометуючих файлах пов’язана з Лайчаком. Він інформував фінансиста-збоченця про свою зустріч з українським президентом.
Пішов у відставку й член Палати лордів Великобританії Пітер Мендельсон, проти нього розпочате слідство. Тепер посаду прем’єр-міністра ризикує втратити Кір Стармер. Він давав згоду на призначення Мендельсона послом до США, маючи інформацію про дружбу цієї особи з Епштейном. Як пише The Guardian, чимало лейбористів вимагають відставки Стармера, щоб "випустити токсичність з уряду". Інакше кажучи, на відміну від американських республіканців, які проковтнули заяву Бланша, британські лейбористи не хочуть, аби скандал з Епштейном лягав тінню на їхню репутацію.
Покарала Британія і принца Ендрю, молодшого брата короля Чарльза. Ендрю Маунтбеттен-Віндзор — один із ключових фігурантів скандалу, причому про це було відомо давно, але кара догнала його тільки зараз. У жовтні минулого року принца позбавили всіх титулів і привілеїв, а днями стало відомо, що він потайки вночі залишив свою резиденцію. Прем’єр Стармер закликав Ендрю дати свідчення перед комітетом Конгресу США, та, як свідчить поведінка американської влади, не факт, що такі слухання найближчим часом відбудуться.
Дуже серйозні наслідки отримала й Норвегія. За свої зв’язки з Епштейном вибачилася кронпринцеса Метте-Маріт. Вона згадується в опублікованих документах багато разів, стало відомо, що представниця королівського сімейства навіть чотири доби жила в Епштейна. Перед судом за це вона не постане, але про престол точно може забути. А от колишній прем’єр країни, ексголова Ради Європи та Норвезького Нобелівського комітету Турб’єрн Ягланд ризикує опинитися в неволі. Не за сексуальні походеньки, а за економічні злочини — розслідування щодо нього розпочав підрозділ поліції по боротьбі з економічною злочинністю.
З наведеного переліку, а він не повний, можна констатувати, що в Європі інститут репутації працює. І це прояв демократії та високого рівня громадянського суспільства.
Є ще два аспекти, які відрізняють реакцію Європи та США на скандал. Перший, про нього вже згадувалося — увага до російських зв’язків Епштейна. Окремі його європейські друзі тією або іншою мірою фігурують у цих зв’язках. Це мають бути багатообіцяючі розслідування, які висвітлять систему вербування Росією своїх агентів впливу в Європі. Другий аспект — у Польщі прем’єр Дональд Туск заявив про початок роботи урядової групи з дослідження польського сліду у "файлах Епштейна", зокрема, причетність російських спецслужб, а у Латвії почалося розслідування щодо вербування громадянок цієї країни для сексуальної експлуатації в злочинній організації Епштейна. В обох випадках реакція дуже правильна і має бути зразком для України. Нагадаємо: у попередній серії файлів фігурував паспорт громадянки нашої країни, вже тоді варто було зробити так, як зробили латвійці. Є у файлах і про купівлю Епштейном садиби у Львові, про це не написав тільки ледачий. Але нікому з відповідних органів чомусь не цікаво розслідувати схему купівлі нерухомості і розкрутити клубок зв’язків педофіла в Україні.
Як на репутаційні проблеми реагують українські еліти
Після оприлюднення документів із архіву Епштейна наші політики видихнули з полегшенням. Там є згадки українських діячів, побіжні і в контексті переписки фінансиста з іншими особами. Але слід згадати досвід наших політико-бізнесових скандалів, щоб зрозуміти, на якому рівні розвитку перебуває інститут репутації в Україні. За всю історію у нас був один педофільский скандал і той фейковий. Він вибухнув у 2009 році з подачі "регіонала" Вадима Колесніченка, засудженого в Україні у листопаді 2024 року заочно за державну зраду. Переказувати цю огидливу історію резону немає, зазначимо лише три її наслідки. Перший: оскільки у нарузі над дітьми звинувачували представників опозиційної партії "Батьківщина", "регіонали" та їхній вождь Янукович сповна піарилися на цьому бруді. Другий: певною мірою цей скандал завадив Юлії Тимошенко здолати Януковича на президентських виборах 2010 року. Третій: політики, яких безпідставно звинуватили у педофілії, через репутаційні втрати з великої політики пішли.
Найбільше гучних скандалів у нас пов’язано з корупцією. Один із таких — Свинарчукгейт — був серед причин поразки Петра Порошенка на президентських виборах 2019 року. При діючому президенті були десятки корупційних скандалів, із останніх — Міндічгейт, розслідування, в якому фігурує екс-голова СБУ Іван Баканов, та розслідування проти Юлії Тимошенко, яку підозрюють у спробі підкупу "слуг народу". Тимошенко рятує свою репутацію атаками на НАБУ і суддів ВАКС, але переважно в Україні для порятунку репутації використовується технологія "почекуна". Після гучного зашквару фігуранти справи залягають на дно, вичікують, коли інформаційна хвиля стихне, і тоді дають "відбілювальні" інтерв’ю. Випадків добровільної відмови від мандатів після антикорупційних скандалів — одиниці. А недавні відставки міністрів Германа Галущенка та Світлани Гринчук — вимушені, надто вже потужний удар по владі був від Міндічгейту. Проте ці двоє зараз уже роздають інтерв’ю та коментують політичні події.
Логіка технології "почекуна" в тому, щоб розмити в інформаційному полі негативні згадки про себе. Якщо у новинах ЗМІ згадуватимуть цього політика, то у бекграунді дадуть про нього щось погане з кримінальної справи і щось добре з його виправдань. Враховуючи, скільки політиків із заплямованою репутацією ставали після скандалів депутатами, технологія — дієва. Та якщо станеться диво і нас протягом кількох років візьмуть до ЄС, потрібно готуватися, що там такий номер не проходить. А політики, які через скандали йдуть у відставку, втрачають вплив на політичні процеси. Геть не так, як у нас: Єрмак пішов, а його кадри у владі залишаються недоторканими на чинних посадах.
