Росія, схоже, намагається підкупити Сполучені Штати на астрономічну суму. Але чим саме? 
Що трапилося
Українська розвідка знає про плани США та Росії укласти угоду на $12 трлн, заявив на минулих вихідних Президент України Володимир Зеленський. Маються на увазі пропозиції директора Російського фонду прямих інвестицій, колишнього інвестбанкіра Кирила Дмитрієва, які той начебто презентував американцям, просуваючи економічне співробітництво між країнами. Зеленський навіть уточнив, що подібні двосторонні документи можуть з´явитися.
Цілком зрозуміло, що політично це спроба Кремля перетворити війну на бізнес-кейс для адміністрації Дональда Трампа, а $12 трлн — це не живі гроші чи обсяг торгівлі, а оціночна вартість ресурсів, доступ до яких Росія начебто пропонує розділити з американським бізнесом в обмін на зняття санкцій та визнання "геополітичних реалій". І саме тому Зеленський наголошує на небезпеці домовленостей "про нас без нас".
Отже, ми розглянемо цю економічну складову російсько-американський перемовин. Хоча так званий "пакет Дмитрієва" навряд чи скоро втілиться в офіційній угоді, а отже, його склад ніде не розписаний, є достатньо інформації, щоб провести "розпаковку" пропозицій, які Росія могла зробити Штатам.
Арктика: критичні мінерали, СПГ і Північний морський шлях
Схоже, найбільші російські "смаколики" з набору (принаймні для Трампа) — це ресурси Арктики, передусім критичні мінерали, але не тільки. Одразу нагадаємо, що саме Росія охоплює приблизно третину цього регіону (завдяки географічному положенню і міжнародному морському праву), а її частка в економіці Арктики в період з 2003–2022 р. зросла з 62% до 67%, тоді як внесок Аляски, другого за вагою гравця, зменшився з 14% до 10% . Утім, тут важливіші не узагальнені показники поточного обсягу виробництва, а якісний потенціал: що саме Росія може запропонувати Америці.
Росія є панівним виробником багатьох критичних мінералів в Арктиці. Так, у категорії платеноїдів вона забезпечує до 44% світового видобутку паладію та до 13% платини. Арктична частка РФ у глобальному видобутку нікелю становить до 11% (основний постачальник — "Норнікель"), а його резерви оцінюються у <6,4% від світових. Росія найбільший в Арктиці виробник міді (<4,1% світового видобутку; <8% резервів) і кобальту (<3,8% світового видобутку). Вона також справляє значний вплив на глобальний ринок критичних матеріалів та напівметалів (телуру, селену, германію), а також срібла і фосфатів.
Проте найпріоритетнішими для США сьогодні можуть стати проєкти у сфері рідкісноземельних елементів (РЗЕ), резерви яких в російській Арктиці оцінюються у 7,8% від світових (хоча видобуток там поки що незначний). У цьому сегменті особливо виділяється якутське родовище Томтор. Це важливо, бо Штати зараз намагаються послабити залежність від Китаю, що охоплює понад 60% глобального ринку РЗЕ за видобутком (production) та майже 90% за переробкою/очищенням (refining). Нагадаємо, що рідкісноземельні елементи — це 17 металів, включно лантаноїдами (лантан, церій, празеодим, неодим і т. д.), скандієм та ітрієм, які мають унікальні хімічні, магнітні та оптичні властивості і незамінні у виробництві електромобілів, вітрогенераторів, лазерів, смартфонів, дисплеїв, медичного обладнання (зокрема томографів) та, звісно ж, воєнної техніки. Наприклад, для виробництва одного винищувача F-35 потрібно 400 кг РЗЕ, а для підводного човна класу Virginia — близько 417 кг.
Ресурси російської Арктики
Видобуток вуглеводнів — ще один імовірний предмет для дискусій з "пакету Дмитрієва". Позаяк Росії важко видобувати газ і нафту в Арктиці без західних технологій, вона могла запропонувати американцям "спільне володіння" шельфом. Так, минулого місяця з'явилися повідомлення у ЗМІ про таємні перемовини щодо повернення ExxonMobil до проєкту "Сахалін-1" на Далекому Сході та закупівлі американського обладнання для "Арктик СПГ-2" в обмін на пом’якшення санкцій.
В "арктичних" пропозиціях для США від Росії цілком може бути логістичне партнерство (чи навіть спільне управління) за Північним морським шляхом (ПМШ), який на фоні танення льодовиків стає дедалі актуальнішим маршрутом. Росія таким чином спробує вбити двох зайців — задовольнити Трампа та обмежити апетити президента КНР Сі Цьзіньпіна. Так, для американців цей шлях є не лише швидшою на 25% альтернативою Панамському каналу (якщо йдеться, наприклад, про постачання СПГ від східного узбережжя США до Східної Азії), а й стратегічним інструментом контролю над енергоресурсами та торговельними артеріями, якими Китай сполучається з Європою. Москва ж зможе дистанціюватися від Пекіну, який зараз швидкими темпами розбудовує криголамний флот, щоб по суті взяти контроль над ПМШ.
Сибірські дата-центри для американського бігтеху
Кирило Дмітрієв, як голова РФПІ, давно переймається майбутнім галузі штучного інтелекту. Ба більше, на міжнародній арені він уже презентує ідею створення обчислювального хабу в холодному кліматі Росії. А спецпредставник президента РФ зі зв’язків з міжнародними організаціями Борис Тітов прямо говорить про перспективи для американських компаній. Найімовірніше, може йтися про створення "вільних зон" для обчислювальних потужностей в РФ (особливо в Сибіру, де вже є численні дата-центри і криптоферми) з використанням дешевої електроенергії (порівняно з Техасом можна економити до 40% світла на кондиціонуванні ЦОДів). Подейкують, що Дмитрієв шукає контактів із техномільярдерами, пропонуючи умови, які неможливі в США через екологічні норми та високу вартість електрики.
Родовища України: "золота жила" на $12,4 трлн
Згадані вище "речі", на нашу думку, Москва найімовірніше могла би покласти в "пакет Дмитрієва" для передачі у Вашингтон. Але, на жаль, не можна виключати, що в ньому міститься й зовсім брудна пропозиція. Відомо, що саме в $12,4 трлн оцінюються енергетичні родовища, металеві руди і мінерали, на які Росія пограбувала Україну. Принаймні ще в серпні 2022 р. аналітична компанія SecDev для The Washington Post назвала таку вартість копалин (літій, титан, вугілля, газ тощо) на окупованих територіях. А сенатор-республіканець Ліндсі Грем у 2024–2025 рр. неодноразово називав Україну "золотою жилою", застерігаючи, що ці ресурси не мають дістатися Китаю. Дмитрієв, можливо, намагається користатися з цих страхів, пропонуючи США "розділити" українські копалини.
