5 березня іранські дрони вдарили по азербайджанському місту Нахічевань, пошкодили будівлі аеропорту та школи. З якою метою Тегеран масштабує військовий конфлікт?
Дивний удар іранців по Нахічевані
Офіційний Баку повідомив про поранення двох людей унаслідок удару іранських дронів. МЗС Азербайджану викликало посла Ірану, а міністерство оборони пригрозило Тегерану відповіддю. Іранці традиційно все спростовують і заперечують, але їм ніхто не вірить. Тому вже відомо про приведення азербайджанських збройних сил у бойову готовність на кордоні з Іраном, а також про розгортання ППО. Поки йдеться виключно про оборонну мету, а не про можливі бої у прикордонні.
Удар по Нахічевані виглядає дивним з огляду на кілька моментів. По-перше, азербайджанський президент Ільхам Алієв був серед небагатьох іноземних лідерів, хто висловив співчуття Ірану у зв’язку із загибеллю Алі Хаменеї. По-друге, це місто є родинною колискою клану Алієвих. Атаку на нього глава Азербайджану міг сприйняти як особисту образу. По-третє, в Ірані проживає близько 30 млн етнічних азербайджанців, до цього народу по батьковій лінії належить і президент країни Месуд Пезешкіан. Азербайджанці становлять більшість у чотирьох провінціях Ірану, відомих як Іранський Азербайджан. Крім того, значна їх кількість проживає в Тегерані. Тож втягувати у конфлікт Баку виглядає з боку іранців дуже нерозумним кроком. А якщо взяти до уваги геополітичний союз Азербайджану з Туреччиною, то подвійно нерозумним.
Можливо, аеропорт у Нахічевані розглядався американцями як логістичний хаб для перекидання військ і техніки на кордон з Іраном на півночі й військове командування в Тегерані ставило мету нашкодити цьому. Адже досі з іранського боку не було агресивних дій щодо Баку. Хоча якби іранці хотіли, могли б створити значні проблеми азербайджанському нафтовому бізнесу в Каспійському морі, але там — усе спокійно. Проте має право на життя й інша версія — наліт дронів на Нахічевань не прорахунок іранських генералів, а цілеспрямоване розширення географії конфлікту.
Тактика залякування заради тиску на Трампа
Не виключено, що у такий спосіб іранці збільшують кількість країн, які не хочуть постраждати через війну США та Ізраїлю з Іраном, тому тиснутимуть на Трампа спільним фронтом, аби зупинити його. Майже весь світ потерпає від блокування іранцями Ормузької протоки, яке американці ніяк не можуть припинити. Втягування у конфлікт у той або інший спосіб більшої кількості країн посилюватиме нестабільність, страх, ціни на нафту зростатимуть, а разом із ними — невдоволення діями американців. Як повідомляв Bloomberg, Катар та ОАЕ намагаються вплинути на Дональда Трампа змінити плани щодо війни в Ірані, адже її затягування обернеться для них катастрофічними збитками. В першу чергу для їхнього нафтового та туристичного бізнесу, для авіасполучення й інвестицій.
Про скепсис у вищих коридорах влади США пише CNN. Серед американців військова операція на Близькому Сході непопулярна, а ще більше всіх лякає її затягування. Тому в оточенні американського президента є люди, які радять йому швидко оголосити перемогу та припинити бойові дії. Ймовірно, на цю групу радників орієнтуватимуться арабські та інші прихильники якомога швидшої зупинки гарячої фази.
За даними ж видання Politico, військове командування США вже готується до бойових дій в Ірані до вересня. В Америці зауважують, що команда Трампа, розпочавши операцію в Ірані, не в повній мірі передбачила масштабні наслідки війни, тепер же рішення доводиться ухвалювати з коліс. Трамп нахвалюється, що "розбиває Іран вщент", але насправді ситуація зовсім інша. Автори публікації вказують, що американська ППО витрачає на збиття іранських дронів дорогі ракети. На думку військових аналітиків, тактика Ірану — виснаження системи протиповітряної оборони американців та їхніх союзників в регіоні. США та Ізраїль у відповідь завдають ударів по місцях запуску безпілотників та балістичних ракет, це дає певний успіх — кількість повітряних атак з території Ірану за останній час зменшилася, але зарано казати, що іранці самі виснажилися.
Чи вступлять у війну європейські члени НАТО
Здавалося б, якщо країна має обмежений арсенал ракет і БПЛА, військова логіка підказує використовувати зброю виключно проти ворога, але в іранського командування, як бачимо з атаки на Нахічевань, вона інакша — або конфлікт буде тривалим і в нього втягуватиметься все більше країн, а ціни на нафту і пальне ростимуть, або перемир’я і переговори. Нагадаємо, Трамп казав про готовність до них, але останніми днями змінив думку. Не виключено, під тиском Ізраїлю, якому конче необхідно остаточно вирішити проблему ісламського керівництва в Ірані, а перемовини з ним аж ніяк цьому не сприятимуть.
Перші шість днів війни показали ще одну важливу річ, яку не врахував Білий дім, — його союзники як на Близькому Сході так і в НАТО, не горять бажанням безпосередньо долучатися до бойових дій. Зі столиць арабських країн погрожують Ірану вдарити у відповідь, але це лише слова. Хоча проблема може бути не тільки в них. Для того, щоб війська ОАЕ, Саудівської Аравія, Бахрейну, Кувейту, Катару та інших країн регіону брали участь у війні, має існувати єдиний командний штаб, який координуватиме спільні зусилля. Три збиті кувейтцями американські F-15 — яскравий доказ відсутності координації. І це грає на руку Тегерану.
Не бажають брати участь в американській військовій операції й партнери США по НАТО. 4 березня турки повідомили про збиття іранської ракети, яка летіла в їхній бік. Анкара заявила, що ініціює переговори із союзниками після інциденту. Принагідно нагадаємо, що перед цим були ракетні атаки на британські військові бази на Кіпрі. Іранські ракети вчасно збили, але сам цей факт мав би спричинити застосування 5 статті статуту НАТО про колективний захист. Спочатку міністр війни США Піт Гегсет заявив, що невдала спроба іранців атакувати Туреччину не стане приводом застосовувати цю статтю, згодом цю позицію підтримав і генсек НАТО Марк Рютте. За його словами, "Альянс перебуває у стані готовності, а Іран дуже близький до того, щоб стати загрозою для Європи". Він також заявив про "широку підтримку" членами НАТО дій Трампа на Близькому Сході. Що є спробою видати бажане за дійсне.
Скоріше Рютте після консультацій з Вашингтоном не хоче активувати 5 статтю статуту, щоб не розколоти членів Альянсу. Антиєвропейська політика глави Білого дому підірвала трансатлантичну довіру, рішення про участь блоку у війні проти Ірану суспільство європейських країн сприйме вкрай негативно. Не через емпатію до Ірану, а через антипатію до Трампа. Це стосується не лише Іспанії, влада якої вступила в прямий конфлікт з Вашингтоном, не дозволивши використовувати свої військові бази для американських ударів по Ірану. Й наштовхнулася на погрози Трампа у відповідь повністю зупинити торгівлю США з Іспанією. У Мадриді також заперечили слова Рютте про "широку підтримку" американців. Міністр оборони Маргарита Роблес заявила, що Іспанія залишається "твердо відданим членом Атлантичного альянсу", підтвердила участь в оборонній місії на Кіпрі (туди прямує іспанський фрегат "Крістобаль Колон"), але наголосила, що її країна "не терпить повчань і вимагає поваги".
Причини очевидного небажання європейців прямо вв’язуватися у війну з Іраном зрозумілі. Великобританія, Німеччина та Франція заявили, що можуть вжити "пропорційні оборонні заходи" для знищення спроможностей іранців запускати ракети і БПЛА. Британці окремо дозволили американцям використовувати свої бази для "конкретних та обмежених оборонних цілей". Це може свідчити про спрямованість політики союзників США на власну безпеку та неготовність до широкої коаліції з американцями в іранській кампанії. Але що може статися в разі, коли Тегеран застосує щодо Європи тактику розширення географії війни, як це спробував зробити в Азербайджані?
Речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї вже погрожує відповіддю в разі долучення європейців до військових потуг США. За даними військових експертів, в арсеналі Ірану є ракети середньої дальності Khorramshahr, Sejjil, Ghadr та Emad, які за заявленими характеристиками здатні долетіти до країн НАТО Болгарії, Греції та Румунії. Також в іранців є далекобійні дрони. Такої зброї обмаль, до того ж щоб дістатися Європи, вона має подолати значну відстань, на якій зустрінеться з системами ППО, але нічого виключати не можна. Чи будуть європейські країни НАТО рішучими в разі атак іранців на членів Альянсу в Європі? Наліт російських дронів на Польщу у вересні 2025 року засвідчив, що активація 5 статті статуту НАТО радше міф, аніж реальність. Проте обставини можуть скластися так, що від НАТО знадобиться спільна позиція і спільна дія. Чи здатен блок на це? Можливо, Іран пришвидшить втілення мрії Путіна — показати всьому світу, що союзницькі зобов'язання існують тільки на папері.
