Володимир Зеленський дуже дбає про свій рейтинг. І коли він каже, що про рейтинг не думає, — він говорить це саме заради рейтингу.
Зараз його рейтинг найбільш сильно залежить від його позиції на мирних переговорах з США і РФ. Тому Банкова регулярно замовляє закриті опитування громадської думки про те, які кроки на шляху до миру здобудуть народну підтримку, а які — ні.
Щоб уявити, які цифри соціології можуть лежати на столі у Зеленського, скористаймося свіжим опитуванням "Соціально-політичні настрої українців", проведеним 15-17 березня New Image Marketing Group спільно з "Діловою столицею". Респондентам було запропоновано оцінити сім сценаріїв закінчення війни за їх реалістичністю, ймовірністю та бажаністю. Результати оприлюднено 26 березня, і ми можемо зробити з них висновки про те, що в головах українців та як це впливає на поведінку Володимира Зеленського чи навіть програмує її.
Серед семи сценаріїв два вважаються респондентами найреалістичнішми та найімовірнішими. Обидва не припускають жодних територіальних поступок з боку України. Різниця між ними полягає в тому, що один — про заморожування війни, другий — навпаки, про довгу війну. Ось як ці сценарії формулювалися в опитуванні:
Порівняймо оцінки їх реалістичності. Оцінку "зовсім нереалістичний" (1 бал за чотирибальною шкалою) дали обом сценаріям по 10% респондентів, "скоріше нереалістичний" (2 бали) — 18 і 20%, "скоріше реалістичний" (3 бали) — 46 і 40%, "цілком реалістичний" (4 бали) — 17 і 14%. Середній бал — 2,78 у "заморожування" і 2,68 у "довгої війни". Це перше і друге місце за реалістичністю.
Не дивно, що саме ці сценарії посіли перше і друге місця також і за ймовірністю. "Найбільш ймовірним у реальному житті" назвали "заморожування" 32% опитаних, а сценарій "довгої війни" — 20%.
Але ця близькість оцінок реалістичності та ймовірності аж ніяк не означає, що ставлення українців до цих двох сценаріїв однакове. Навпаки. "Заморожування" для них найбажаніше, а "довга війна" — найнебажаніша. Відповідаючи на питання, який із сценаріїв вони найбільше підтримують, найбільша частка респондентів, 24%, назвали "заморожування". А "довгу війну" — найменша частка, лише 5%.
І тепер уявімо, на якій розпеченій сковорідці сидить Зеленський. Українці категорично не хочуть довгої війни, але і територіальних поступок теж не хочуть. При чому не хочуть дуже сильно. До тих 24%, які бажають заморожування війни, слід додати 21%, які жадають повної деокупації Донбасу військовим шляхом, та 17%, які хочуть часткової деокупації окремих територій Донбасу та переговорів з позиції сили. Сумарно — 62%. Ще 18% згодні перетворити усю Донеччину на демілітаризовану зону під управлінням ООН чи G7, звідки мають вивести війська як Україна, так і РФ. Але навряд чи на це погодиться Путін.
Зеленський на переговорах мусить враховувати ці настрої українців. Причому він же сам і створив ці настрої своєю власною інформаційною політикою. Зеленський чотири роки обіцяв українцям перемогу або, як мінімум, чесний і справедливий мир — і вони вимагають: обіцяв, то зроби.
Коли місія видається нездійсненною чи майже нездійсненною, можна спробувати її скасувати. І Банкова, слід визнати, робила дуже потужні, навіть відчайдушні спроби "зістрибнути" з розпеченої сковорідки, тобто відмовитися від місії заморозити війну по лінії фронту на Донеччині.
Для цього в інформаційний простір було вкинуто дві смачні обіцянки, які мали підсолодити гіркоту територіальних поступок. Це швидкий, вже з 1 січня 2027 року, вступ до ЄС та гарантії безпеки від США. Ці дві обіцянки неодноразово повторювалися самим Зеленським, представниками його офісу та уряду в контексті перемовин із США та РФ. Йшлося про те, що ці обіцянки стануть пунктами майбутніх мирних домовленостей і це є нашою найвеличнішою перемогою на переговорах.
Однак цей сценарій "не зайшов" українцям. Ось як він формулювався в опитуванні:
Респонденти назвали його найменш реалістичним із семи сценаріїв. Оцінку "зовсім нереалістичний" (1 бал) йому дали 32% опитаних, "скоріше нереалістичний" (2 бали) — 34%, "скоріше реалістичний" (3 бали) — 17%, "цілком реалістичний" (4 бали) — 6%. Середній бал — 1,95. Це останнє, сьоме місце за реалістичністю.
Також останнє місце посів цей сценарій за імовірністю. Лише 5% опитаних назвали його "найбільш ймовірним у реальному житті".
Тобто українці не повірили ані в негайний вступ до Євросоюзу, ані в гарантії безпеки від США. І це великий провал пропагандистської машини Банкової. Зеленський, дбаючи про свій рейтинг, переборщив з потужними вимогами до ЄС і США.
Коли українці бачать, як Зеленський регулярно вимагає від ЄС дати нам повноцінне членство вже з 2027 року, а від Трампа — дати нам гарантії безпеки, то психологічно їм дуже важко повірити в те, що ми це членство і ці гарантії отримаємо. Скоріше це виглядає як свідчення того, що нам не збираються їх давати і відстань до реального членства і реальних гарантій дуже далека. Бо коли відстань до бажаного близька, то зазвичай люди ведуть себе геть інакше: замовкають, аби якимось необережним словом не зірвати омріяну домовленість.
Найбільше переконали б українців не слова Зеленського, а заяви ЄС і Трампа. Однак ЄС говорить, навпаки, про те, що не дасть нам членства ані з 2027, ані навіть з 2030 року, аж поки ми не виконаємо критерії, необхідні для членства, такі як верховенство права, демократія, вільні медіа. А Трамп на весь світ розповідає про те, що гарантії США нічого не варті, бо вони залежать від його особистої примхи. Та й сам Зеленський встиг гучно пообіцяти українцям американські гарантії безпеки в обмін за угоду про надри. Україна угоду про надра підписала і ратифікувала, а гарантій безпеки США не отримала. Тож і з мирною угодою може статися те саме.
Втім, це лише половина проблеми цього сценарію. Друга половина — це те, що українці його не хочуть! Навіть якби ЄС справді давав нам негайне членство, а Трамп — гарантії безпеки, українці не вважають це достатньою оплатою за територіальні поступки.
Лише 8% респондентів сказали, що сценарій, який вони найбільше підтримують, це обмін контрольованої Україною території Донеччини на негайне членство в ЄС і гарантії безпеки від США. Це п’яте місце з семи. Шосте місце (7%) у сценарію "стратегічний відступ з Донеччини і побудова оборонних рубежів за межами області", сьоме (5%), як вже було сказано, у сценарію "довга війна".
Зараз електоральний рейтинг Зеленського тримається передусім на довірі йому у питанні мирних переговорів. Цю гіпотезу можна було почути і раніше, тепер вона дістала підтвердження у опитуванні New Image Marketing Group та "Ділової столиці".
Більшість респондентів (51%) висловили довіру Зеленському у питанні переговорів про завершення війни (31% — скоріше, 20% — повністю). Протилежних поглядів дотримуються 40% (з них 16% скоріше не довіряють, 24% — зовсім).
При цьому спостерігається дуже сильна кореляція між рівнем довіри Зеленському у цьому питанні та бажанням підтримати його на майбутніх президентських виборах. Серед тих, хто зовсім не довіряє Зеленському у питанні переговорів, 19% за Петра Порошенка, 15% за Валерія Залужного, 7% за Юлію Тимошенко, 5% за Дмитра Разумкова і лише 3% за Зеленського. Навпаки, серед тих, хто повністю довіряє Зеленському у цьому питанні, 71% проголосували би на президентських виборах саме за Зеленського.
Поки переговори тривають, залишаються сподівання на мир. Якщо переговори припиняться, це означатиме реалізацію сценарію "довга війна". Тому збереження ілюзії переговорів для Зеленського зараз значно важливіше, ніж самі переговори. Це не той випадок, коли "переговори заради переговорів". Це переговори заради рейтингу.
