Майбутні 33-ті Олімпійські ігри, що пройдуть у Франції з 26 липня по 11 серпня, ставлять багато питань перед відповідальними за безпечне розміщення спортивних делегацій держав, які Росія вважає своїми ворогами. І вже зараз потрібно бути готовими до гучних терактів, які російські спецслужби можуть влаштувати проти спортсменів цих країн.
Не виключено, що Путін зробить спробу через підставних осіб з-поміж радикальних ісламістів повторити криваві події теракту на мюнхенській Олімпіаді 1972 року. Тоді, 5 вересня, вісім палестинців з угруповання “Чорний вересень” проникли до олімпійського селища, убили двох ізраїльських спортсменів, ще дев’ятьох взяли в заручники. Пізніше, в результаті погано організованого штурму, загинули всі 9 захоплених спортсменів з Ізраїлю, німецький поліцейський та п’ятеро терористів.
В Москві добре навчилися знаходити вразливі місця західної цивілізації. А Європа навпаки – дуже довго недооцінювала небезпеку, яка надходить від реваншистської Російської Федерації. Хто тепер може гарантувати, що російські спецслужби не підштовхнуть ХАМАС, чи інші ісламістські угруповання на теракти проти Ізраїлю чи України? Адже французька Олімпіада є чудовою можливістю для Москви застосовувати терористичні методи там, де вона не має шансів здобути перемогу.
Кремль узяв за правило: якщо він хоче дестабілізувати іншу державу, то напад на функції її основних інститутів є найбільш поширеним і ефективним. Путінський режим вже давно намагався розірвати ланцюг постачання зброї в Україну. І це мало б підштовхнути наших європейських союзників, до запровадження більш жорстких правил безпеки. Адже ті, що діяли в Європі протягом останніх десятиліть – не витримують перевірки в ситуації підвищеного ризику, в час, коли Росія фактично почала неоголошену війну з усім західним світом.
Очевидно, що служби безпеки і поліція європейських держав нині мусять діяти зовсім інакше, ніж це було до Великої війни Росії в Україні. Адже росіяни навчилися дуже легко виходити на контакт з ультраправими та ультралівими екстремістськими організаціями та кримінальними елементами. Москва готова заплатити великі гроші за теракти, підпали і організацію вибухів, щоб дестабілізувати ситуацію в об’єднаній Європі.
Європейський політичний істеблішмент не має часу на розгойдування чи довгі обговорення цієї проблеми. Російські терористи вже всередині Європи. ФСБ може також діяти через численні мусульманські та арабські громади. Які облаштувались в Європі, але не бажають натуралізуватися та живуть своїм відокремленим життям.
Ці тенденції простежуються в європейських країнах скрізь. Не став винятком і Брюссель – столиця об’єднаної Європи. Тут арабський квартал розташований прямо біля центру міста, і з кожним роком він дедалі більше розширюється, створюючи великі проблеми не тільки для бельгійських правоохоронних органів. Таке неінтегроване в життя країни свого проживання населення є чудовим об’єктом співпраці з російськими спецслужбами, які легко знаходять собі прихильників у цьому замкненому середовищі.
Наразі диверсанти Путіна в Європі стали не тільки європейською проблемою. Диктатор використовує європейський континент як поле битви, на якому важливо послабити або й взагалі перекрити допомогу Україні. Кремлівські клієнти в Європі іноді можуть навіть і не знати, якою є справжня ціль терористичних актів, і хто конкретно стоїть за їхнім замовленням. Для них головне, щоб замовник повністю розрахувався, а що буде далі – їх не хвилює.
Терористична Росія за радянські та пострадянські роки добре навчилася організовувати та контролювати терористичні угруповання по всьому світу, і Європа – не виняток. Адже завжди можна знайти невдоволених своїм життям європейців, – нонконформістів і ренегатів, які прагнутимуть приєднатися до могутніх тоталітаристів з Росії. Плюс – отримувати регулярне і щедре фінансування під їхнім крилом.
Завданням для російських “дипломатів” під прикриттям є виявити таких осіб, а вже робота з відступниками – справа техніки. У Російській Федерації це відпрацьовано десятиліттями. Публічно видаючи цю роботу як заступництво за слабших, що не змогли вписатися в контекст сучасного європейського життя, тому й потребують допомоги від тих, кому вони нібито небайдужі.
Причому Кремль заявлятиме, що жодних контактів з такими організаціями і терористичними угрупуваннями він не має, мовляв, ті самі по собі та існують на пожертви своїх прихильників або членські внески, якщо це екстремістські політичні партії. А тим часом – російські спецслужби працюють як партія війни. Вони намагаються проникнути скрізь по Європі, знайти потрібних їм політичних і соціальних люмпенів, та нацькувати їх на конкретні цілі.
Раніше Москву влаштовувала позиція Європи, яка спокійно спостерігала за тим, як Путін розширював свою владу, а потім у 2014 році, всупереч міжнародному праву, окупував Крим і частину Донбасу. Це дало Росії шанс підготуватися до наступальної війни проти України, знаючи наперед, що європейці не об’єднають свої військові зусилля разом з НАТО, і не введуть для допомоги в Україну контингент військ.
Тепер настав час колись політично роздробленій Європі зрозуміти, що і вони опосередковано перебувають у стані війни з Росією. І при неправильному ставленні до ситуації, котра склалася, до безпосереднього вступу в неї у європейців залишається тільки один крок. Необхідно пам’ятати, що найкраще, що взагалі вміють робити росіяни – це проводити теракти та диверсії в країнах, які вони мають намір покарати з тієї чи іншої причини.
Не можна виключати, що Москва вже запланувала, напередодні і під час проведення Олімпіади у Франції, декілька гучних терактів і диверсій на залізниці та автобанах цієї та сусідніх із нею держав. Російська терористична надсистема розкинула свої щупальця по всій Європі, тому сподіватися, що Путін не задіє її за такої сприятливої для себе нагоди, марно. Тим більше, що тепер він вважає президента Франції Еммануеля Макрона ледве не своїм особистим ворогом.
Цього літа в Європі всьому світові може бути продемонстровано, що сильніше – західна демократія чи московська тоталітарна система. Звісно, що демократії обмежують себе з точки зору можливості силових дій та застосування превентивного насилля до потенційних злочинців. Та європейська демократія мусить бути готовою захистити себе.
На даний час виклик демократії Кремль готує у Франції. Для Путіна це буде тестування Європи на готовність до відступу, окреслення червоних ліній та нескінченних розмов про необхідність дотримуватися міжнародного права, на яке диктатор воліє взагалі не звертати уваги.
Росія хоче збільшити ціну, яку європейці мають заплатити за підтримку України. Путінський диктаторський режим має сьогодні багато можливостей для активізації гібридної війни в Європі. Для провокування нового конфлікту на Європейському континенті Москва готова до конкретних терористичних і диверсійних дій. Для неї важливо показати, що не дивлячись на усі посиленні заходи безпеки, Франція не змогла уберегти від нападів українських спортсменів. А значить і Європа в цілому є абсолютно недієздатною та незахищеною.
Причому Кремль робитиме вся для того, щоб у більшості випадків неможливо було остаточно довести причетність Росії до терактів і диверсій. Ну зійшли собі поїзди з рейок під час Олімпіади 2024, але у вас немає доказів, що це зробили саме ми. Такий собі проксі-тероризм, коли добре проплачені злочинці, за певних обставин, можуть бути готовими навіть публічно взяти вину на себе, відводячи увагу світової громадськості від московського сліду.
Необхідно враховувати й той факт, що кримінальна енергетика в Росії завжди була високою. І, на відміну від західних країн, вона міцно укорінилася в державному апараті ще від початку правління Путіна. Тому ще однією видимою небезпекою для проведення Олімпіади у Франції є залучення Москвою, крім своїх терористичних кіберформувань, приватних злочинців-хакерів, метою яких буде сіяти хаос і плутанину. Адже якщо у запрошених на Олімпіаду спортсменів і глядачів почнуть масово зникати гроші з карток, а можливість переказів на їхні рахунки буде блокуватися, то це може спровокувати великі фінансові проблеми для всіх, хто приїхав на спортивне свято.
Гібридна війна Путіна із Заходом не має чіткого концептуального та юридичного визначення. Якщо це означає змішану форму відкритої та прихованої війни, то ця форма війни, ймовірно, використовувалася завжди, і не є винаходом Росії. Різниця лише в тому, що нині технологічні та інформаційні можливості зросли в рази. Але гібридна війна працює в обох напрямках. На будь-яку ескалацію Кремль має очікувати адекватну відповідь. А кібератаки хакерів, організовані Москвою на європейську інфраструктуру, здатні викликати різку відсіч з боку Європейського Союзу, і відповідно кібервідповіді на інфраструктуру Росії.
Війна Росії в Україні є геополітичним конфліктом, Путін хоче підім’яти під себе не тільки Україну, а й всю Європу. Диктатор не відчуває меж своєї влади над Російською Федерацією, тому він і зовні постійно замахується на те, чого ніколи не зможе “проковтнути”. А йому постійно треба все більше і більше.
Отже, у недалекому майбутньому європейцям потрібно чекати на організовану Москвою серію підривів на виробництвах, сходження поїздів з рейок та пожеж. У цьому контексті Україні потрібно вже зараз подумати, як убезпечити своїх спортсменів на Олімпіаді-24.
Якщо ми згадаємо, як чітко, злагоджено і рішуче діяли українські спецпризначенці під час евакуації дипломатичного Корпусу в Кабулі, коли таліби захопили владу в Афганістані – виникає думка, чи не варто залучити тих самих фахівців для охорони олімпійської команди України у Франції. Адже існує велика ймовірність того, що саме українці можуть стати об’єктом нападу проксі-терористів Путіна під час Олімпіади 2024.
