Поки Москва ретельно прораховує кожен свій наступний хід, Европа наближається до нової катастрофи
У нашій поспішності ми ризикуємо зафіксувати поточні лінії фронту, що може призвести до вічного поділу України. Невже чинна українська влада прагне саме цього?
У невиправданій і погано продуманій гонитві за мирними переговорами щодо врегулювання неспровокованої агресії Рóсії проти України приховано серйозну небезпеку. Найочевидніші ризики походять від різкої зміни позиції Дональда Трампа, який ще до початку переговорів визнав, що Україна не поверне всі свої території, не стане членом НАТО і не отримає гарантій безпеки від США чи НАТО.
Але є ще дві небезпечні ідеї, які помилково, але широко сприймаються як належне на Заході та навіть в самій Україні.
Перша помилкова ідея — що одночасно з початком переговорів буде оголошено тимчасове припинення вогню вздовж поточної лінії фронту.
Друга помилкова ідея — що буде розгорнуто якихось досі не визначених «миротворців» з метою, яку також не уточнюється, окрім розмитого поняття «збереження миру».
Той, хто підтримує Україну та західні інтереси у царині безпеки (і до яких Трамп наразі не належить), має пригальмувати.
Поспішні, фрагментарні кроки можуть мати довготривалі наслідки, які жодна зі сторін не передбачає. Навіть якщо такі заходи ухвалено як тимчасові, вони можуть набути самостійного життя, створюючи небезпеки для недалекоглядних та можливості для зловмисників.
У політичному хаосі, що охопив Захід через симпатії Трампа до Путіна та паніку в Европі, Україна опинилася в край небезпечній ситуації. Навіть не сумнівайтеся, що в ці хвилини Рóсія розробляє свої плани з максимальною обережністю та точністю. Україна має робити те саме.
Розглянемо два поширені припущення: припинення вогню + переговори та миротворці. Хоча поєднання початку переговорів із припиненням вогню не є чимось незвичайним, ніщо не вимагає, щоб ці два процеси відбувалися разом.
Чи доцільне припинення вогню в умовах переговорів – питання, яке слід розглядати окремо, виходячи з обставин, з якими стикаються воюючі сторони. Москва зробить власну оцінку, але з точки зору Києва погодження на припинення вогню несе серйозні, а можливо, і незворотні ризики.‼️
Дехто вважає, що припинення вогню є потрібним, щоби бойові дії не заважали переговорам і щоб уникнути подальших руйнувань. Але позитивні результати зовсім не є гарантованими.
А що Україна є постраждалою стороною, то немає жодного сенсу навіть тимчасово визнавати, що Рóсія має якесь «право» утримувати українські території. ❗️
Відмова від припинення вогню під час переговорів означає, що лінія фронту залишатиметься зоною бойових дій, не дозволяючи створити чітку межу для можливого поділу України. Такий підхід вимагатиме від Европи справжньої рішучости у продовженні військової допомоги Києву, особливо з огляду на те, що підтримка з боку США, ймовірно, скорочуватиметься або взагалі зникне.
Припинення вогню є безпосередньо пов’язаним з питанням миротворців – чи то з НАТО, ООН, чи з якоїсь спеціальної коаліції.
«Миротворчість» звучить привабливо, але ті, хто зараз обговорюють її на Заході, публічно не визначили ні точну місію, ні правила застосування сили для миротворців. Це потенційно фатальні недоліки – не лише для самих миротворців, а й для України.❗️
Наприклад, миротворці ООН на Кіпрі фактично заморозили поділ острова між законним урядом та маріонетковим режимом Туреччини. У Лівані вони не змогли стримати терористів «Хезболли» чи запобігти вторгненням через кордон. На Ґоланах Ізраїль зрештою взяв під контроль всю територію, щоб захистити своїх громадян.
Важливими є й правила застосування сили. В більшості місій ООН миротворці можуть використовувати зброю лише для САМОЗАХИСТУ. ❗️Це стандартна практика майже для всіх миротворчих операцій з моменту їх створення.
Альтернативний варіант – дозволити миротворцям застосовувати силу для виконання своєї місії, тобто проти будь-якої сторони, яка порушує припинення вогню.
Але чи готові країни Европи, які розглядають можливість надсилання військ (зокрема Велика Британія), до таких правил, які можуть призвести до реальних бойових дій і втрат? Чи вони розглядають лише роль пасивних спостерігачів, які лише реєструватимуть порушення, але не вживатимуть жодних заходів?
Модель миротворців-спостерігачів абсолютно не в інтересах України. Саме по собі припинення вогню вздовж поточних ліній фронту є шкідливим, але розгортання миротворців майже напевно закріпить ці лінії, створюючи ризик вічного поділу України, де приблизно 20% території зараз перебуває під рóсійською окупацією.
Чи справді саме цього прагнуть Україна та її союзники? Я сподіваюся, що ні.
Переклад: Radio Lemberg
