У гарячі дні березня-2022 часто доводилось включатися з Києва до ефірів каналів різних країн, зокрема Індії. Робили, що могли, для перебивання російської картинки «сво па плану».
Один з ефірів памʼятатиму, певне, завжди.
- Сер, дозвольте вас привітати! Війні кінець!-
в запалі вигукував колоритний ведучий одного з індійських телеканалів.
- А з чого ви це взяли?- отетерів я, подумки прокручуючи стрічку новин про просування росіян, зупинку їхніх колон навколо Києва і початок нашого контрнаступу.
- Як же?! Ваша влада ж заявила, що вже не хоче в НАТО! Це ж причина нападу путіна! Війні ж тепер кінець!
… любитель сенсацій і клікбейту з індійського ТБ, певне, був розчарований почути у відповідь розʼяснення про справжні «першопричини конфлікту». І про те, що путін і його поплічники не зупиняться доти, доки матимуть змогу продовжувати агресивну війну…
…Згадалося під вибухи цієї ночі, коли стрічка новин підсунула повідомлення Reuters з просторікуваннями дмітрієва про «згоду України говорити про лінію фронту».
Зрозуміло, що всі адекватні люди хочуть миру. Тому знову різко побільшало прогнозів про «швидке примирення» - базуючись на цитаті дмітрієва.
Заговорили навіть про «конфлікт між баштами кремля». Про появу там «партії миру» і нібито посилення її позицій. Найбільш сміливі почали навіть робити прогнози щодо заміни путіна, або принаймні зміни його політики…
На жаль, ми не маємо бути такі ж легковірні, як той ведучий з індійського ТБ. Зараз росії потрібно тягнути час. Перехід США до давно обіцяних дій, і реакція на них китайських і тих же індійських підприємств змушує кремль адаптуватися.
От і вислали на переговори дмітрієва - «гуд коп» с «чєловєчєскім ліцом». Але «бед коп» типу лаврова усе одно стоїть взнузданий, і почне арію про «нацЫстов» у вивірений момент.
Істоія воєн, які росія програла, підказує низку обовʼязкових елементів:
- військові невдачі (краще - поразки, але мінімум - неспроможність);
- економічний занепад (краще - різкий провал, але мінімум - постійна деградація);
- послаблення влади (краще - палацовий конфлікт, але мінімум - ерозія довіри до «органів» та спадаюча їхня готовність виконати будь-які забаганки).
Поламати, позбавити пального, знешкодити водія.
Тому, замість сподівання на копів с чєловєчєскім (насправді ні) ліцом, аудиторії наших соцмереж варто зосередитись на:
- тиску на владу задля вирішення кричущих проблем мобілізації, постачання війська і воєнного виробництва; влада реагує нв проблеми, коли вони стають публічними;
- вимогах підвищити ефективність управління шляхом усунення фігурантів мега-скандалів - насамперед навколо Міндіча, Чернишова і Проніна (та інших «менеджерів»);
- спростування російських фейків і хибного вибору між «диктатурою» і «поразкою». У війни є третій вихід - поразка росії. Але досягнути її може лише ефективна Україна.
А ефективніть і корумпована диктатура разом не уживаються.
Тож вирішуймо внутрішні проблеми - то легше буде говорити з партнерами про примушення агресора до поразки.
