20 травня 2019 року був понеділок.Зважаючи на потяг представників нової влади до забобонів, оккультності та радянської кінокласики, можна було б очікувати обрання ними іншої дати. Бо «что б оні нє дєлалі - нє ідут дєла: відно, в понєдєльнік іх мама роділа».
Учасники процесу розповідають, що представники команди Зеленського і правда намагались поставити інаугурацію на інший день. Але перед 20 травня випали дати, де веселитись якось не личило: 18 травня - День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу, 19 травня - День памʼяті жертв політичних репресій. Чекати ж ще день-два (час був до 30 травня) не хотіла «команда Зе»: дуже кортіло до важелів управління.
Бенефіціари кампанії - Коломойський, Шефір,- та й сам Зеленський роздавали інтервʼю, в яких просто випромінювали нетерпіння. І примиритися з росією, і виправити «перегини» українізації, і розправитися з опонентами… словом, повернути усе, як було.
Тож задовольнилися понеділком. Зеленський став Президентом України, обіцяючи за один термін продемонструвати нову якість політики.
Практично всі обіцянки були виконані з точністю до навпаки. Про це багато написано:
■ замість миру - повномасштабна війна;
■ замість боротьби з корупцією - небачений навіть за януковича її розгул, притому близько 40% опитаних вважають, що Зеленський бере в ній участь, а близько 30% - що добре обізнаний;
■ замість покращення життя і вирішення соціальних проблем - падіння економіки вже восени 2019, до ковіду і повномасштабного вторгнення…
Виявилось, що «хуже - будєт». Експериментально підтверджено шкідливість обрання випадкових людей, яких за допомогою медіа технологій привели до влади, щоб «і внукам хватіло», як оцінювали новопризначені «новиє ліца» обсяг здобутого трофею.
Переможці-2019 використали, і ще й посилили суспільний запит на те, з чого живляться усі популісти:
• на «простоту» вирішення питань;
• на емоційне полегшення після шоку від нападу росії;
• на “неполітика” - чарівника, який здатен виконувати бажання: бо люди ж хочуть дива, тож хіба можливо їм його не забезпечити?
• на відмову від складних відповідей.
Українці тоді проголосували за ретельно продану їм надію, що складну історію можна “перемкнути, наче телеканал”.
Але реальність завжди рано чи пізно приходить по політичний маркетинг. Питання лише ціни…
Сім років потому ми значно краще розуміємо: державу неможливо замінити серіалом. А історію - хвацьким сценарієм. Медіапроект "Україна на сцені" провалився з тріском. І розгрібати цей мотлох проблем тепер доведеться усім разом.
