«Майже половина західних виборців вважає, що демократія поруйнована (is broken), засвідчує міжнародне опитування». Стаття Тіма Росса під таким заголовком з’явилася 14 листопада на сайті Politico. А підзаголовок сповіщав: знаний соціологічний центр Ipsos виявив, що розчарування електоральною політикою та побоювання щодо її майбутнього домінують у поглядах виборців на демократію в дев’яти країнах.Тім Росс, спираючись на ексклюзивні дані опитування, наголошує: виборці в усьому західному світі стурбовані загрозами демократії, побоюючись, що екстремістські партії, фейкові новини та корупція підірвуть вибори як такі. «Велике опитування Ipsos, проведене серед майже 10 000 виборців у дев’яти країнах – семи в Європейському Союзі, а також у Великій Британії та США – показало, що близько половини виборців незадоволені тим, як працює демократія. За винятком Швеції, де люди вважають, що демократична політика працює добре, явна більшість стурбована ризиками для своїх систем врядування вподовж наступного п’ятиліття», - зазначає аналітик.
Щоправда, уважне ознайомлення з результатами опитування засвідчує, що, по-перше, не все настільки катастрофічне, як може здатися, по-друге, усереднені показники можуть увести в оману, по-третє, слід переглянути деякі звичні поняття. Втім, судіть самі.
Респондентам запропонували таке запитання: «На загал, наскільки ви задоволені чи незадоволені тим, як функціонує демократія у вашій країні?» Незадоволених у Франції виявилося 60%, у США 53%, у Великій Британії й Іспанії 51%, в Італії 49%, у Хорватії 47%. При цьому, оскільки можна було уникнути чітко визначеної відповіді, не менш показовою виявилася частка задоволених демократією у своїх країнах: таких у Хорватії 18%, у Франції 19%, у США 20%. Дещо ліпша справа у Великій Британії й Італії – 26% та в Іспанії – 27%.
Особливе місце посіли Нідерланди, там порівну задоволених і незадоволених (36% і 37%, у межах статистичної похибки). А от у Польщі й особливо у Швеції ситуація принципово інша. У Польщі частка задоволених демократією становить 40%, незадоволених – 31%, а у Швеції – відповідно 65% і 15%.
Жаль, звісно, що в опитуванні не фігурували Албанія, Канада й Угорщина плюс, звісно, Німеччина – цікаво було би подивитися на думку їхніх громадян щодо демократії. Ну, а у США варто було б узяти чисельнішу вибірку – адже 1204 респондентів для такої здоровенної країни замало, як на мене, потрібно 2500-3000, це дало би точніший результат. Але за всіх обставин криза демократії цим опитуванням безсумнівно зафіксована не лише на рівні вражень аналітиків, а й на рівні настроїв громадян.
Що ж, нічого надто дивного в результатах опитування немає. Про США, чия глобальна місія «світоча демократії», схоже, закінчилася надовго, а боротьбу за першість ведуть авторитарні (і добре, якщо не тоталітарні) сили, розповідати не варто. Францію давно «колотить», експрезидент Саркозі здійснив на посаді кілька цікавих «кульбітів» і разом із дружиною змінив геополітичну орієнтацію, його наступник Олланд виявив себе нікчемним статистом у ситуації російської агресії проти України, а чинний глава держави Макрон то виявляє готовність зняти чи не останню сорочку, щоб допомогти Україні, то дає задній хід. Головні ж політичні опоненти цих адміністрацій – або праворадикальні, або ліворадикальні платні агенти Москви. Наростають соціальні проблеми, тисне навала мігрантів і переселенців із Африки та Близького Сходу, традиційно потужна вільна преса занепадає під тиском різних тіктоків… Куди податися нещасному французові?
«У Франції та Нідерландах рівень задоволеності демократією знизився за останній рік у відповідь на політичні потрясіння. Французький уряд неодноразово розпадався на тлі бюджетної кризи, тоді як голландська коаліція розпалася на початку цього року, що призвело до виборів, які відбулися в жовтні, - пояснює ситуацію Тім Росс. – У жодній з дев’яти опитаних країн більшість виборців не вважали, що їхній національний уряд добре представляє їхні погляди. Виборці в Хорватії та Великій Британії найменше погодилися з тим, що їхні уряди ефективно представляють їх інтереси, лише 23% сказали «так» в обох випадках. У кожній країні, де проводилось опитування, крім Польщі, де цього року була висока явка на президентських виборах, більше респондентів заявило, що спосіб функціонування демократії погіршився за останні п’ять років, ніж що він покращився. У США 61% виборців вважає, що стан демократії погіршився з 2020 року».
Із тим, що погіршився, можна погодитися. Але чому? Чи не тому, що істотно погіршився стан демосу і він усе більше стає схожим на охлос? У цьому сенсі 2020 рік справді знаменний, адже тоді кожен (не тільки у Штатах), хто здатен дивитися та мислити в режимі, вільному від «ідолів площі», тобто від загальноприйнятих забобонів, мав би усвідомити небезпечність орієнтації на охлос, запобігання перед ним. На жаль, цей розбещений охлос («Хліба та видовищ!» - і жодної відповідальності) на вулицях під час акцій протесту і на виборах грає все більшу роль, фактично підмінюючи демократію охлократією. Абсолютна більшість свідомих активних громадян і є за визначенням демос, а т.зв. «несвідомі громадяни» зазвичай належать саме до охлосу.
Але повернімося до опитування. Ще одне запитання звучало так: «Наскільки вас турбує, якщо взагалі турбує, стан демократії у вашій країні в наступні 5 років?» Тім Росс пише: «Виборці у Франції (86%) та Іспанії (80%) найбільше стурбовані тим, що наступні п’ять років означатимуть для їхніх систем демократії. Респонденти назвали найбільшими ризиками для демократії дезінформацію, корупцію, відсутність підзвітності політиків і зростання екстремістської політики». Впадає в око: поляки, які наразі достатньою мірою задоволені демократією, водночас занепокоєні її майбутнім (75%, так само, як й у Британії). Високий рівень такого занепокоєння від 64% до 74% опитаних) показують і всі інші країни, за винятком Швеції. Її громадяни (55%) впевнені у своїй демократичній системі.
На загал, опитування та його аналіз у Politico, як на мене, засвідчують серйозну проблему західної політики та політології. Там добре бачать симптоми негараздів і прагнуть їх усунути, а от у корні питання воліють не дивитися і продовжують ототожнювати демократію з загальним виборчим правом (це – лише один із інструментів демократії, в якій головне – наявність потужного та дієздатного демосу. Зауважу, що про небезпеку встановлення у державі тиранії за електоральної підтримки охлосу ледь не дві з половиною тисячі років тому попереджали античні філософи. Попереджали справедливо – хіба влітку 1932 року більшість виборців кризової, ще демократичної Німеччини не проголосувала за нацистів і комуністів, тобто за типологічно схожі варіанти червонопрапорної тоталітарної диктатури з концтаборами, цензурою та скасуванням вільних виборів? А хіба в Єгипті у 2012 році не був демократично обраний президентом (щоправда. незначною більшістю) такий собі Мурсі, який в одній із передвиборних промов проголосив: «Наша конституція – Коран; наш вождь – пророк Мухаммед; наша боротьба – джихад; мучеництво в ім’я Аллаха – наша доля; Країна буде жити за ісламським шаріатом, якому немає і не може бути жодних альтернатив»? На щастя, невдовзі військові скинули його. Але одержали санкції з боку західних демократій, адже останні нерідко ігнорують елементарні речі, роблячи акцент саме на виборах як квінтесенції та сутності демократії. А це не так.
Утім, усе це дуже непрості проблеми, які не мають простих рецептів розв’язання. І проведене Ipsos опитування змушує ще раз замислитися над ними.
