Поки українців заганяють у «цифровий концтабір» і закривають кордони, правлячий клас будує собі легальні шляхи для втечі. Розслідування про те, як другий паспорт став головним атрибутом української влади.В Україні сформувалася нова кастова система. Є ті, хто зобов’язаний жити і вмирати за державу (власники єдиного, українського паспорта). І є ті, хто державою керує, але юридично належить іншим країнам — США, Ізраїлю, Великій Британії. Вони називають це «глобалізацією». Я називаю це підготовкою до евакуації. Закон про множинне громадянство (реєстровий №11469), який нам продавали під соусом «єднання з діаспорою» та «повернення українців», вже вступив у силу.
Це закон для міністра, який хоче врятувати свою шкуру. Це закон для депутата, який хоче легалізувати свою родину в Лондоні. Це закон для олігарха, який хоче перетворити Україну на вахтове селище, де заробляють гроші, а витрачають їх у Монако. Станом на сьогодні українська нація офіційно розділена на дві біологічні та юридичні касти:
Каста «Громадян Світу»: Власники паспортів країн НАТО, недоторканні, мобільні, захищені іноземними посольствами.
Каста «Кріпаків»: Власники єдиного тризубого паспорта, замкнені в кордонах, позбавлені прав, обкладені податками і зобов'язані помирати за активи першої касти. Я розберу по цеглинах, як влада будувала собі цей «Запасний Аеродром» і чому Закон №11469 став фінальним цвяхом у труну соціальної справедливості.
ЮРИДИЧНИЙ КАПКАН
Диявол криється не в деталях. Диявол криється в тому, про що мовчать автори закону.
1. Міф про «Контроль» і «Спецперевірку»
Головний аргумент влади: «Ми дозволяємо множинне громадянство, але чиновникам і держслужбовцям воно заборонене або обмежене. СБУ та НАЗК все перевірять!».
Це — нахабна, технічна брехня, розрахована на людей, які не знають, як працює міжнародне право.
Реальність: Жодна демократична країна світу (США, Велика Британія, Канада, країни ЄС, Ізраїль) не надає інформацію про своїх громадян третім країнам. Це аксіома. Існує «Privacy Act» у США, існують закони про захист персональних даних (GDPR) у Європі.
Уявіть собі ситуацію: НАЗК надсилає офіційний запит до Державного департаменту США: «Шановні колеги, а чи є у народного депутата Давида Арахамії паспорт громадянина США?». Якою буде відповідь? Відповідь буде стандартною: «Інформація про громадянство є конфіденційною і не підлягає розголошенню без письмової згоди самої особи або рішення американського суду».
Висновок: Українська спецслужба (СБУ) фізично не може перевірити наявність другого паспорта, якщо чиновник сам його не дістане з кишені. Закон №11469 запровадив декларативний принцип. Чиновник пише: «Мамой клянусь, паспорта нет». І держава зобов'язана йому вірити. Це перетворило систему нацбезпеки на решето. Агент ФСБ з угорським паспортом, агент впливу з американським паспортом, лобіст з ізраїльським паспортом — усі вони тепер легалізовані, бо перевірити їх неможливо.
2. Амністія замість покарання
До лютого 2026 року наявність другого паспорта у держслужбовця була «сірою зоною». Це було порушенням, яке могло (теоретично) призвести до втрати громадянства України або звільнення. Це був компромат. Цим можна було тиснути.
Закон №11469 зробив геніальний фінт: він декриміналізував цей стан. Тепер міністр, який роками ховав британський паспорт у сейфі, може видихнути. Він більше не злочинець. Він — «людина, що перебуває в процедурі виходу з іноземного громадянства». А ця процедура може тривати роками. Або ж він може задекларувати «вихід», не виходячи реально (бо, нагадую, перевірити неможливо).
Цей закон — це Генеральна Амністія для політичної еліти. Вони пробачили самі собі зраду Батьківщини.
ХТО ВЖЕ СПАКУВАВ ВАЛІЗИ
Давайте перейдемо на особистості. Хто ці люди, для яких писався цей закон? Це не абстрактні «діаспоряни». Це конкретні прізвища, які керують нашим життям, маючи в кишені квиток на вихід.
ІГОР СМІЛЯНСЬКИЙ (Оперативний псевдонім «Поштар») **
Генеральний директор «Укрпошти» — це еталонний приклад подвійної лояльності, яку влада зробила нормою.
Фактаж: Ігор Смілянський офіційно є громадянином Сполучених Штатів Америки. Він цього не приховує. У 2024–2025 роках його зарплата сягала астрономічних сум (близько 2 мільйонів гривень на місяць з урахуванням премій та надбавок). Це гроші державного підприємства. Як громадянин США, він зобов'язаний сплачувати податки в американську казну (IRS) незалежно від місця проживання. Тобто, український бюджет виплачує йому мільйони, частина з яких йде на фінансування армії США, доріг у Огайо та медицини в Нью-Йорку.
Смілянський керує «Укрпоштою». Це не просто марки. Це логістика, це пенсії на прифронтових територіях, це спецзв'язок. І цією структурою керує людина, яка присягала на вірність іншій державі. У разі реальної загрози окупації Києва Смілянський не піде в ТРО. Він покаже синій паспорт морпіхам посольства США і буде евакуйований першим рейсом. Для нього Україна — це «проєкт». А Америка — це дім.
РУСТЕМ УМЄРОВ
Колишній міністр оборони України, а зараз керує РНБО. Має паспорт громадянина США. Його родина (дружина, діти) з 2016 року постійно проживають у США (штат Флорида).
Як керівник Ради з національної безпеки може відчувати біль українського батька, якщо його власні діти знаходяться в абсолютній безпеці країни НАТО? Як він може закликати українців повертатися з-за кордону, якщо він сам вивіз найдорожче за океан? Це створює «Фортецю Флорида». Поки ви будуєте фортифікації з мішків піску, еліта будує свої фортеці з доларових переказів на рахунки в Маямі. Закон №11469 тепер дозволяє легалізувати статус його родини остаточно. Вони більше не «біженці» чи «туристи». Вони — частина глобальної еліти.
ТІМУР МІНДІЧ
Це сірий кардинал. Людина, яку ви не побачите на трибуні, але яка вирішує більше, ніж половина Кабміну. Найближчий друг Володимира Зеленського, співвласник імперії «Квартал-95».
Громадянство: Ізраїль.
Ізраїльський паспорт — це «золотий парашут». Ізраїль принципово не видає своїх громадян іншим державам. Навіть якщо НАБУ доведе розкрадання мільярдів, навіть якщо суд винесе вирок — з Ізраїлем договору про екстрадицію немає де-факто для «своїх». Журналісти-розслідувачі («УП», «Bihus.Info») неодноразово фіксували, як Міндіч перетинав кордон України під час воєнного стану. Для нього кордонів не існує. Поки волонтера кошмарять за ввезення пікапа, друг Президента летить чартером до Відня чи Тель-Авіва. Він — живий доказ того, що закон для «кріпаків» не писаний для «панів».
ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Ми не будемо спекулювати на чутках про британський паспорт Президента. Точно невідомо, але у цьому немає потреби. У сучасному світі фінансове громадянство важливіше за паперове.
Pandora Papers: Це не фейк російської пропаганди. Це міжнародне розслідування консорціуму ICIJ. Воно довело: Зеленський та його партнери (брати Шефіри, Баканов) створили розгалужену мережу офшорів (Maltex Multicapital Corp, Film Heritage). Через ці фірми купувалася елітна нерухомість у серці Лондона (квартири біля музею Шерлока Холмса).
Коли Лідер Нації, яка стікає кров'ю, тримає свої особисті активи, роялті та нерухомість у юрисдикції Великої Британії та на Віргінських островах — це вирок довірі. Це означає, що він не вірить в українську судову систему (яку сам реформує). Він не вірить в українські банки. Він створив собі «фінансову Британію». І закон №11469 про множинне громадянство — це просто юридичне оформлення того, що фінансово вже давно існує. Еліта живе тут вахтовим методом, а там — їхній справжній дім.
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОРПУС
Кіра Рудик («Голос»): Ефір, де вона тричі відмовилася відповідати на питання про паспорт США, увійде в історію політичної ганьби. Тепер їй не треба соромитися. Закон дозволяє.
Давид Арахамія («Слуга Народу»): Громадянин США David Braun. Ми так і не побачили офіційного Certificates of Loss of Nationality. А враховуючи його роль переговорника з Росією та Заходом, наявність у нього «запасного» громадянства — це загроза національній безпеці найвищого рівня. Хребет влади — гнилий.
Прийняття Закону №11469 остаточно змінило суспільний договір в Україні. Раніше ми думали, що ми всі в одному човні. Тепер ми бачимо: ми — веслярі на галерах, а вони — пасажири з квитками на гелікоптер.
Кастова система 2026 року:
Каста Патриції:
Склад: Топ-чиновники, депутати, судді, олігархи, їхні дружини та діти.
Документи: Паспорти України + США/ЄС/Ізраїль/Британія.
Права: Вільний перетин кордону (як "волонтери", "дипломати" або "іноземці"), захист активів за кордоном, імунітет від мобілізації (100% бронювання), право на евакуацію.
Ставлення до війни: Війна для них — це кар'єрний ліфт та спосіб заробітку (бюджет, гранти, оборонні замовлення).
Каста Плебс:
Склад: Інженери, робітники, вчителі, лікарі, малий бізнес.
Документи: Єдиний паспорт громадянина України.
Обмеження: Повна заборона виїзду, заблоковані рахунки за неявку в ТЦК, тотальний цифровий контроль через «Дію», заморожені зарплати.
Обов'язок: Безальтернативна служба в армії. Їхнє життя — це ресурс, який Патриції витрачають на утримання держави.
Головний парадокс: Закон №11469 дозволяє Патрицію бути громадянином іншої країни і керувати Україною. Але якщо Плебс спробує виїхати з країни, щоб врятувати життя — його назвуть зрадником і ухилянтом. Це — сегрегація. Це апартеїд за ознакою наявності іноземного паспорта. «Я не втік, я просто поїхав до країни свого другого громадянства», — скаже завтрашній міністр. І юридично він буде правий. Цей закон дав йому це право.
ЕКОНОМІЧНЕ МАРОДЕРСТВО
Множинне громадянство — це також інструмент виведення грошей. Сьогодні, коли Нацбанк закручує гайки і забороняє вивід валюти для простих громадян, «іноземні інвестори» (читай: наші чиновники з паспортами Кіпру) мають пільгові умови.
Легалізація подвійного громадянства дозволяє їм:
- Відкривати рахунки в іноземних банках без ліцензії НБУ (як іноземцям).
- Купувати нерухомість за кордоном без фінмоніторингу (бо для західного банку вони — «свої»).
- Легалізувати корупційні доходи під виглядом «доходів, отриманих за кордоном».
Поки ви донатите останні 100 гривень, вони виводять мільйони через схеми, які тепер захищені статусом «міжнародного громадянина».
ЩО РОБИТИ З ЦІЄЮ ПРАВДОЮ?
Станом на 9 лютого 2026 року ми програли важливу битву. Вони побудували собі «Запасний аеродром». Він забетонований, освітлений і охороняється законом. Там стоять заправлені джети. У сейфах лежать паспорти. У західних банках лежать гроші.
А нам залишили окопи. Нам залишили зруйновані ТЕЦ. Нам залишили борги.
Але знати правду — це вже зброя. Ми маємо розуміти: люди, які керують нами, не пов'язують своє майбутнє з цією землею. Для них Україна — це ресурсна база. Їхні діти не будуть відбудовувати Маріуполь чи Харків. Їхні діти будуть вчитися в Оксфорді.
Цей лонгрід — це не заклик до бунту (бунт зараз знищить державу, і вони цього чекають, щоб втекти швидше). Це заклик до тверезості. Більше не вірте в їхні казки про патріотизм. Дивіться не на їхні вишиванки, а на їхні декларації та паспорти їхніх родин. Вони підготувалися до виходу. А ми? Ми залишаємося тут. Бо у нас немає іншого паспорта. І немає іншої землі. І коли вони побіжать на свої «запасні аеродроми», ми залишимося відбудовувати те, що вони розграбували.
Поширюйте цей матеріал. Правда не має терміну давності.
