Щось часто стали траплятися коментарі змісту «Чого вони там борсаються? Вони там взагалі воюють на сході?» І подібні. Такі настрої явно будуть посилюватися, і це не дивно. Така психіка людини. Людина гостро сприймає інформацію коли їй страшно. Але людина не любить чекати, коли загроза десь далеко. Люди люблять події в певній динамиці, саме тому так популярні пригодницькі романи та кінострічки. Певно, треба пояснити що відбувається біля Ізюму, Кремінної, Попасної та У Запорізькій області.
Там ідуть бої. Бої важкі. Москва зібравши велику масу своєї живої сили та техніки на вузькій ділянці фронту намагається прорвати нашу оборону і вийти на оперативний простір. Давлять великими масами. Під Попасною вже побачили і лівійців, і сирійців. Пишуть що Кремль вивів 85% своїх сил з Білорусі. Все - туди.
Яка мета в Москви? Очевидна і тут я не відкрию таємниці, це вже писано-переписано. З районів Ізюму та Попасної вони хочуть прорватися на Слов'янськ та Краматорськ, аби оточити угрупування ЗСУ Святогірську, Лимані, Рубіжному та Лисичанську. Хочуть влаштувати «котьол». Після чого очевидно вони захочуть наступати на Олександрівку та Велику Новосілку з метою, яку Путін та його поплічники озвучили вже 100500 разів – повністю завоювати Донецьку і Луганську області. Водночас противник силиться проламати нашу оборону в районі Гуляй-Поля та Великої Новосілки. Очевидно – в разі прориву оборони там, можливості перед ворогом відкриються масштабні. Можливо.
Я свідомо не зупиняюся на деталях, бо це для нас із вами ситуація статична і нагадує бої місцевого значення. Реально зараз там ревуть арта та ракети, а наші вояки б’ються за кожен метр території, ловлять ворога у вогневі пастки, контратакують, тощо. Динаміка там зараз така, що голлівудські бойовики нервово курять. На момент коли я допишу цей текст обстановка може змінитися координально, а ще за пару годин – повернутися до як було.
Наприклад ви читали сьогодні, що під Ізюмом ЗСУ готові до оперативного оточення ворога? Я теж читав. Але якщо Москва завела туди підкріплення, «оперативне оточення» відкладеться. На якийсь час.
Чому окупантам їхні наміри вдаються слабенько? Ми явно не бачимо такого шаленого тиску як у перші дні після вторгнення. Що відбулося? Та саме те, про що писав, у тому числі я. Ворог так і не вирішив своїх проблем з логістикою та взаємодією родів військ. Ворог уже зазнав важких втрат в перших боях. Ворог втратив кращі свої кадри і тепер він змушений кидати в атаки «кращих з гірших». Ворог явно намагається компенсувати свої недоліки тупим "тиском масою" як за Жукова. У ворога вистачає свого власного саботажу на всіх рівнях. Проте. Тиск ворога посилюється. Очевидно з Кремля російським генералам дають одне за одним нові «втики», після яких ті мусять гнати свою «живу силу» на українські позиції.
Це одна сторона питання. Друга сторона, це Збройні сили України, які зарилися в землю, підготували позиції і тепер чинять запеклий опір. Чому ворог атакує не в районі Авдієвки і Свтлодарки, де розвивати наступ зручніше ніж у Попасній? Та тому що об оборону Авдієвки він б’ється більше п’ятдесяти днів – і по нулях.
Взагалі, все що зараз відбувається в районах Ізюму і Попасної, сильно нагадує знамениту Курську Дугу часів Другої Світової війни. Там, якщо хтось забув, німецьке командування купилося на надто привабливий контур фронту (майже готове оточення) і почала бити по зустрічних напрямках аби оточити червоне угрупування. Але німці нарвалися на заздалегідь підготовлену оборону Червоної армії і вимотали свої сили прориваючи ворожі укріплення. Тож коли червоне командування ввело в бій свій резерв (Степовий фронт), наступ німців стрімко перетворився на болісну втечу від наступу червоних. Не дивно, Червоній армії тоді допомагали США, Велика Британія та Канада – через ленд-ліз.
Чи буде так само тут – спостерігаємо. Спостерігаємо і робимо кожен свою справу.
