Американський журнал
"TIME", серед глобальних ризиків 2024 року назвав розділену Україну. Для розуміння, проблема України за версією журналу третя в світі після "Сполучені Штати проти самих себе" (ідеться про вибори у США) та "Близький Схід на межі (ідеться про загрозу масштабного протистояння Заходу та радикального ісламізму). Які ж загрози бачить журналі "TIME" і чи відповідають вони дійсності?
Видання зауважує, що по факту України тепер розділена, Росія має ініціативу на полі бою та матеріальну перевагу. Видання зазначає, що Україна сильно постраждала від зменшення матеріальної та політичної допомоги США і що перспектива європейської допомоги не набагато краща. Україна шалено потребує нових військ. Через це Україна може піти на безпрецедентні кроки у вигляді ударів по більшій кількості цілей у Росії, а це може спровокувати Росію на нові набагато більш жорсткі кроки, що може втягнути в конфлікт країни НАТО. Очевидно, останнього Захід намагається уникнути за всяку ціну.
І давайте чесно визнаємо, що має Захід право на таку позицію. Ну от не Захід три роки перед війною займався «великим будівництвом» і «великим садівництвом» замість будувати ДОТи та мінні поля на кордонах і готувати економіку України для роботи в умовах війни. Не Захід обрав українцям владу, в якої під час епідемії КОВІД смертність скаконула до обсягу «два Іловайська на день» протягом місяця. Було?
Але набагато страшнішим є оце визначення: «Розділена Україна». Що воно означає? Воно означає, що ми стоїмо перед реальної перспективою що втрачені після 24 лютого 2022 р. території залишаться під окупацією на дуже тривалий час. Просто нагадаю, цього року виповніться 10 років відтоді як під окупацію потрапив Крим. Чуєте? 10 років. Ті хто були народжені під окупацією, уже в школу ходять. Те саме може статися з Маріуполем і Бердянськом.
Військовий затор про який писав генерал Залужний зараз цілком реальна наша перспектива. Ми реально стоїмо перед загрозою, що фронт стабілізується там де він є, обидві сторони вичерпають свої сили і фронт перетворить у невизнані ніким кордони. До нової російської навали – а вона буде, не сумнівайтеся.
Далі цитую: «Якщо Україна не вирішить свої проблеми з живою силою, не збільшить виробництво зброї та найближчим часом не розробить реалістичну військову стратегію, її територіальні втрати можуть виявитися постійними та цілком можуть збільшитися». Всі три пункти дуже важливі.
Проблеми з «живою силою» («manpower» в оригіналі) справді існують, одне лише обговорення теми мобілізації виявило, що в Україні живуть маси «диванних патріотів» які любити Україну готові виключно з теплих власних домівок, бо під Вугледар і Кремінну воювати іти має хтось інший. А армія потребує рук, насправді вона постійно їх потребувала.
Друга проблема – виробництво зброї. Видання "TIME" недвозмістовно дає зрозуміти – ми маємо самі вирішити цю проблему. Повторюю – самі. Бо всі заяви «служок» і їхніх пропагандистів, мовляв «нащо створювати виробництво в Україні – його все одно розстріляє Москва» тепер на користь бідних. Як раз їхні влада догралася на міжнародні арені до того, що вже йдуть розмови про зменшення поставок ракет для ППО (читайте – для «Петріот»). А порятунок потопельників, від роду-віку був проблемою самих потопельників.
Й нарешті головне і основне. Видання констатує, що Україна не має реалістичної військової стратегії на тривалу перспективу. Що має Україна? З одного боку – видосики ЗЕ, тобто набір нових солодких обіцяночок (як весною 2019-го) якими влада годує суспільство. З протилежного боку – депутата-служку Безуглу, яка раз за разом накидається на командування ЗСУ і тим множить на нуль всі заяви офісу ЗЕ, ніби між Зеленським і Залужним нема ворожнечі. Ми не знаємо як нам жити, на що сподіватися, як планувати майбутнє. Ми живемо одним днем і тишимо себе думками, що там якось щось поліпшиться. Очевидно, так нам війну не виграти.
Про це пише вже західна преса. Не мономарафон, либонь.
