Правильна діагностика ендометріозу для максимально ефективного лікування

Ендометріоз є одним з найпоширеніших хронічних захворювань жіночої репродуктивної системи. Як зазначають фахівці всеукраїнської клініко-діагностичної лабораторії МедЛаб, за даними ВООЗ, він діагностується приблизно у кожної десятої жінки дітородного віку. 

Хвороба супроводжується неприємними симптомами: болями, порушеннями циклу, можливими проблемами із зачаттям, а у важких випадках – навіть ризиком розвитку депресії, раку яєчників та інших тяжких станів. Повністю позбавитися захворювання неможливо, але сучасні методи дозволяють помітно полегшити його прояви і уповільнити прогресування. Головною умовою для цього є своєчасна й правильно проведена діагностика.

Специфічні особливості ендометріозу

При ендометріозі клітини, схожі на клітини слизової оболонки матки (ендометрія), розростаються поза її межами – на яєчниках, маткових трубах, сечовому міхурі, кишечнику. Там вони не можуть виводитися з організму, як у нормі при менструації, а тому спричиняють запалення, набряклість, утворення рубцевої тканини та спайок. 

Ці зміни порушують роботу органів і можуть призводити до безпліддя. У поодиноких випадках осередки ендометріозу зустрічаються навіть у легенях, шкірі та кістках. Іноді вони поширюються через лімфу та кров, що робить хворобу ще більш підступною. Найчастіше захворювання вражає жінок віком від 15 до 49 років.

Види та ступені захворювання

Ендометріоз класифікують за місцем розташування:

• генітальний – вражає матку, шийку матки, яєчники, труби, піхву;
• екстрагенітальний – розвивається поза репродуктивною системою: на сечовому міхурі, кишечнику, печінці, у легенях.

За ступенем тяжкості виділяють чотири стадії ендометріозу:

• I – легка, з невеликими поверхневими осередками;
• II – середня, з глибшими ураженнями половини маткової стінки;
• III – важка, з множинними осередками, кістами на яєчниках та спайками;
• IV – дуже важка, з глибокими поразками, кістами з обох боків, спайками та проростанням у сусідні органи.

Чому розвивається ендометріоз?

Точних причин захворювання досі не встановлено, але лікарі виділяють фактори, що підвищують ризик:

• спадковість (якщо близькі родички мали ендометріоз);
• гормональні порушення, особливо занадто високий рівень естрогену;
• ожиріння, обмінні та імунні порушення;
• запалення та травми органів малого тазу, операції, пологові травми;
• ранній початок менструацій, короткий цикл, ретроградна менструація (попадання крові в черевну порожнину);
• інші можливі причини – шкідливі звички, надмірні фізичні навантаження, хронічний стрес.

Симптоми захворювання

Прояви ендометріозу залежать від локалізації осередків, але найчастіше зустрічаються:

• сильний менструальний біль, маткові кровотечі, темні виділення між місячними;
• біль під час чи після статевого акту;
• болісне сечовипускання та/або дефекація;
• кісти яєчників, що порушують овуляцію;
• здуття живота, нудота, запори чи діарея (особливо у критичні дні).

Важливо пам'ятати: вираженість симптомів не завжди відповідає тяжкості захворювання. Іноді хвороба протікає майже безсимптомно навіть на пізніх стадіях.

Ускладнення

Ендометріоз є однією з найчастіших причин безпліддя. За статистикою, він діагностується у 40-60% жінок, які мають труднощі із зачаттям. Також підвищується ризик викиднів, раку яєчників та розвитку психоемоційних порушень (депресії, тривоги) через хронічний біль і дискомфорт.

Як діагностують ендометріоз?

Діагностика потребує комплексного підходу:

• огляд гінеколога; кольпоскопія;
• УЗД органів малого тазу;
• МРТ або КТ за підозри на глибокі осередки;
• лапароскопія (дозволяє не лише побачити ендометріоїдні осередки, а й взяти зразки для аналізу, видалити їх чи припекти).

Додатково призначаються лабораторні аналізи:

• загальний аналіз крові;
• гормони (ФСГ, ЛГ, тестостерон);
• онкомаркер СА-125 (може бути підвищений при ендометріозі).

Лікування

Терапія ендометріозу завжди індивідуальна та спрямована на зменшення болю, гальмування зростання осередків, відновлення репродуктивної функції. Зазвичай застосовуються:

• знеболювальні засоби (НПЗЗ);
• гормональна терапія (таблетки, пластирі, кільця, препарати, що блокують естрогени);
• хірургічне лікування (видалення або припікання осередків за допомогою лапароскопії).

А от така глобальна хірургічна операція, як видалення матки та яєчників сьогодні проводиться тільки у крайніх, особливо важких випадках.

Шановні жинки! Обов'язково дбайте про своє здоров'я, не відкладайте візит до гінеколога, не ігноруйте тривожні симптоми. Чим раніше діагностовано ендометріоз – тим вищим буде шанс зберегти якість життя та репродуктивне здоров'я.