Сьогодні. Лікарня. Черга. Жіночки розмовляють за життя-буття. Ну й про майже три мільйона доларів, що голова Верховного суду нацарював. І такі: а от в Радянському союзі такого не було... Порядок був...
Не став їм розповідати, бо, по-перше влазити в чужу розмову якось неввічливо, нехай і в лікарняній черзі. А по-друге, все одно не повірили б. Вам, друзі, розповім. Аби принагідно ви мали чим у такій ситуації заперечити.
У 1948 році рішенням політбюро ЦК КПРС від роботи було усунуто відразу сім(!) членів Верховного суду СРСР за систематичне зловживання службовим становищем та хабарництво. Серед них – голова цього шановного органу Іван Терентійович Голяков та його заступник Василь Васильович Ульріх. З'ясувався, що протягом багатьох років за чималу винагороду вони "відмазували" від в'язниці вбивць, ґвалтівників, злодіїв та нечистих на руку чиновників.
Зрозуміло, що не завідувачів овочевими ларьками і не робітників зза-верстату рятували від таборів та "стінки", а високопосадовців та їхніх родичів. В СРСР казали: "по блату".
Тут би повість про "сталінський порядок" і закінчити, тому що якщо вже до вищої судової інстанції країни дісталася корупція, можна тільки уявити що діялося нижче: в міліції, судах, прокуратурі, райкомах партії, колгоспах і на заводах. Але ми продовжимо, бо це лише приказка. А казочка ось вона де.
Знаєте, як товариш Сталін, дізнавшись про те, що члени Верховного суду набивали собі кишені, їх наказав? Розстріляв? Відправив ліс валити? Та нічого подібного!
Ульріха перевели на посаду начальника Вищих військово-юридичних курсів при Військово-юридичній академії. Нову поросль військових прокурорів і суддів плекати, нежити і пестити. Іван Терентійович також без посади не залишився – став директором Всесоюзного інституту юридичних наук.
А під сокиру суворого, але справедливого радянського правосуддя потрапили цапи-відбувайла типу консультанта Верховного суду Попова, адвокатів, юрисконсультів та іншої "дрібноти пузатої".
І якщо ви гадаєте, що за часів Хрущова та Брежнєва було інакше - мушу вас розсарувати. Буле ще гірше. Ядгар Саддиківна Насреддінова, голова Ради національностей Верховної Ради СРСР мала стосунок до аміністії та перегляду судових вироків. Тож вона створила цілу мафію з прокурорів і адвокатів, яка спочатку витносила завідомо суворі вироки, а потім за гроші їх пом`якшувала.
Лише сама Насреддінова на цьому "заробила" 23 мільйони рублів. Це майже 40 мільйонів доларів по офіційному курсу. І нічого їй за це не булдо. Бо її "кришував" сам Брежнєв, який був товаришці Ядгар гарним другом.
І я можу до вечора сипати подібними прикладами.
Кажете, звідки ото все, що зараз відбувається взялося? Так звідти ж. Ще з тих благословенних радянських часів, коли "порядок був"...
