Хоча Росія навряд чи повністю відмовиться від Асада в короткостроковій перспективі, масштаби її підтримки можуть зменшитися в міру посилення глобального та регіонального тиску. Подальша участь Москви, ймовірно, буде зумовлена стратегічними інтересами збереження свого плацдарму в Сирії, але масштаб та інтенсивність її зобов'язань залежатимуть від її здібностей збалансувати конкуруючі пріоритети, особливо на тлі триваючої війни проти України.
Про це
заявили фахівці Інституту Роберта Лансінга (RLI)
Об'єднані сили повстанців у Сирії захопили стратегічно важливе місто Хама, проклавши шлях до Хомса - воріт у Дамаск. Режим Асада підтвердив свій відхід із міста.
Хомс, розташований всього за 40 кілометрів на південь від Хами вздовж шосе М5, стоїть між силами повстанців і сирійською столицею. Єдиними перешкодами, що залишилися, є міста Растан і Телль-Біса. Географія Растана дає переваги в обороні: його фланги захищені річкою Оронт і прилеглим водосховищем. Однак нездатність армії Асада захистити фланги Хами викликає сумніви в її здатності утримати Растан.
Повідомлення з Телль-Біси припускають, що місцеві жителі вже присягнули повстанцям, сигналізуючи про підтримку внутрішнього повстання з метою захоплення контролю над містом.
Якщо повстанці захоплять Хомс, вони отримають прямий шлях до Дамаска і прибережних районів Сирії, створюючи загрозу критично важливим російським базам у цьому районі. Супутникові знімки військово-морського порту Тартус показують відсутність російських військових кораблів, які раніше перебували там. На знімках від 1 грудня видно три військові кораблі - фрегати «Адмірал Григорович» і «Адмірал Горшков» , а також корвет «Меркурій» . До 5 грудня ці кораблі разом із судном забезпечення «Ельня» пішли.
Евакуація російського флоту з Тартуса підкреслює занепокоєння з приводу його безпеки і підкреслює ослаблення здатності Москви зберігати військовий плацдарм за кордоном в умовах тривалого конфлікту в Україні. Такий розвиток подій може серйозно підірвати геополітичний вплив Росії на Близькому Сході.
Успіхи повстанців і передбачуваний відступ Росії є тривожними знаками для Асада. Аналітики припускають, що Кремль, можливо, позбавив пріоритету свого сирійського союзника, опинившись нездатним підтримувати подвійні військові кампанії в Сирії та на Україні. Зосередження уваги Росії на війні проти України, ймовірно, призведе до поступового скорочення її військової присутності на інших світових театрах військових дій.
На Близькому Сході Москва може змінити свій вплив на користь Ірану, потенційно забезпечуючи прикриття з повітря, однак така стратегія створить навантаження на і без того обмежені російські запаси авіаційних боєприпасів, послабивши її війну в Україні. Якщо це буде реалізовано, це може призвести до відновлення невибіркових бомбардувань Сирії, що ще більше поставить під загрозу життя цивільного населення.
Тим часом, повідомлення припускають інтенсивні дипломатичні контакти між Вашингтоном і Москвою, спрямовані на координацію позицій щодо Сирії. Непідтверджені джерела також стверджують, що Асад звернувся до Ізраїлю по допомогу.
Тель-Авів може розглянути таку пропозицію, якщо Дамаск погодиться вигнати іранські війська і «Хезболлу» зі своєї території - крок, який вкрай малоймовірний. Зменшення здатності Росії гарантувати безпеку Асада в поєднанні з її залежністю від Ірану і «Хезболли» дає змогу припустити, що вихід із цих союзів може означати кінець його режиму.
Цей швидко мінливий ландшафт сигналізує про критичний етап у сирійському конфлікті, регіональні та глобальні наслідки якого можуть змінити альянси і стратегії на Близькому Сході.
Шанси на захоплення Дамаска сирійськими повстанцями залежать від складної взаємодії військових, політичних і регіональних чинників.
Дипломатична позиція Вашингтона і потенційна військова допомога силам, які виступають проти Асада, можуть зіграти свою роль. Ізраїль може втрутитися, щоб обмежити вплив Ірану і «Хезболли» поблизу Дамаска, побічно допомагаючи зусиллям повстанців.
Туреччина, яка є ключовим прихильником певних повстанських угруповань, може активізувати своє втручання, особливо якщо це відповідатиме її цілям регіональної безпеки.
Хоча динаміка повстанців є багатообіцяючою, захоплення Дамаска потребуватиме подолання вкоріненої оборони, забезпечення стійкої зовнішньої підтримки та управління складною політичною динамікою. Нинішня траєкторія припускає, що це можливо, але дуже складно, залежно від ослаблення союзників Асада і здатності повстанців підтримувати свій наступ.
