[xvalue_foto1]10 серпня 2014 року розпочалися перші бойові зіткнення між українськими військовими і озброєними формуваннями так званої ДНР за активної підтримки збройних сил Російської Федерації за один із стратегічно важливих об’єктів Донбасу. Одержавши контроль над Іловайськом, який розташований за 25 км від Донецька, українські війська могли б відрізати постачання зброї та живої сили до окупованого Донецька.
Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом. 12 серпня українські армійські частини намагалися захопити місто з заходу (з боку Шахтарська), але не змогли – проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків, а також за потужної підтримки важкої артилерії.
Як відомо, друга спроба штурму міста розпочалась 18 серпня – тоді українські військовослужбовці змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, але після того, як 23-24 серпня Росія ввела свої регулярні війська, 28 серпня угруповання ЗСУ опинилося в оточенні.
Тоді в іловайський «котел» потрапили батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» і «Миротворець», «Шахтарськ», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ. Вже 29 серпня президент РФ виступив з пропозицією про гуманітарний коридор, який, начебто, гарантуватиме нашим військовим вихід із Іловайська.
Але вся суть псевдомиротвочої ініціативи головного ідеолога війни на сході України стала відома вже 30 серпня, коли колони українських солдат під час виходу з міста були підступно розстріляні російськими військовими.
В історію бої за Іловайськ, які тривали майже місяць, увійшли під назвою «Іловайський котел». Втрати української армії під Іловайськом стали одними з наймасштабніших за весь час бойових дій на сході країни, і спонукали українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці.
