Унітаз (англ. the unitas від лат. unitas – “єдиний, блок”) – санітарно-технічний пристрій, який встановлюється в туалетах і оснащений системою автоматичного або напівавтоматичного змиву. Конструкція подібна сучасному унітазу була винайдена в Китаї приблизно в I ст. до н. е. У Європі унітази вперше з’явилися в Англії у вікторіанську епоху. На Росії перші 40 унітазів були виготовлені у 1912 році.
Я тут у ФБ наштовхнувся був на допис когось із російських журналістів про стан справ у Сибіру. Не буду всього переповідати своїми словами, дозволю собі лише цитату з матеріалу:
“30 августа я познакомился с военкомом, который хлопотал о судьбе двух унитазов для местного зиминский детский сад. Там унитазов просто не было и дети какали просто на пол, за зановесочкой”. (Мова оригіналу, стилістика збережена).
Але я не про те, що в тексті – те жахіття, яке описано, можу підтвердити – бачив на власні очі Сибір і Далекий Схід Росії. Я про інше. Про унітази і фекалії. Бо “зачепився” в дописі саме за унітази.
Так от. Можу сказати – за відсутність унітазів в дитячому садку – брехня. Нахабна і підла. Бо унітази для цього дитячого садка привезли російські військові ще у 2008-му році. Не вірите? Ось докази: “В Грузии удивляются, зачем российские военные воруют унитазы и табуретки” – це видання “Сегодня” за 15 серпня 2008 року. І це російсько-грузинська війна, коли кремлядь щось говорила про “воссоєдінєніє братского осєтінского народа” і грузинських фашистів. Мабуть, раділа, що на Росії тепер унітази є для дітей.
Втім, повернімось до унітазів. Хтось мені заперечить – давно було, зламались грузинські унітази в далекому російському містечку, от дітки за шторою і роблять своє діло. Знову неправда. Можливо, ті унітази і зламались. Але ж славна російська армія дбає про своїх дітей! Як простий російський солдат може залишити діток без унітаза? В 2014-му – новий “визвольний” похід, нові перемоги, нові унітази. Цього разу вже забрані в українських фашистів: “Российские пограничники, уходя из Чонгара, украли даже унитазы”. Це вже портал “Інформаційний спротив” за 04 січня 2015-го. Цього разу – російсько-українська війна.
Так що насмілюсь звинуватити автора допису в підлій і цинічній брехні – російська глибинка унітазами забезпечена. Звичайно, погано, що російський уряд так не дбає про своїх дітей. Але російська армія завжди виручить – привезе тим діткам унітаз, “віджатий” у чергових “фашистів”.
Воно, може, було б і смішно. Якби не було так сумно. Бо, читаючи про оці унітази, я згадав іншого автора. І про іншу війну:
“В городе Алленштайне мы разместились в доме, брошенном жителями. […] Кухня блестела кафелем. […] Рядом с кухней помещалась небольшая темная кладовая, где на полках стояла посуда. Я обнаружил там великолепный севрский фарфоровый обеденный сервиз на много персон и другие прекрасные вещи. […] Часов около трех ночи, взяв свечу, я отправился побродить по дому и, проходя мимо кладовки, услышал странные звуки, доносящиеся изнутри. Открыв дверь, я обнаружил гвардии ефрейтора Кукушкина, отправляющего надобность в севрское блюдо. Салфетки рядом были изгажены…” Це – з книги Миколи Нікуліна “Воспоминания о войне” (стор. 161).
Нічого не змінилось. “Русскій мір” і фекалії – поняття нероздільні. На жаль. Можна тему розвинути, але не хочу. Думаю, що наведені мною епізоди – далеко не єдині в прагненні росіян до, вибачте, гівна і унітазів. При бажанні можна знайти їх безліч. Дозволю собі лише ще одну цитату.
“Ваша великорусская мечта – сидя по горло в дерьме, затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм”. Сказав це інший солдат, іншої війни. Російсько-чеченської.
Війни різні. Суть Росії одна. І називається вона просто – гівно.
У лютому 2022 року схоже на Росії знову закінчилися унітази…
