Ми тридцять з лишком років переймаємо західний досвід і ніяк не переймемо.
Що ж не так?
На ютуб-каналі ЄвроSapiens виходять інтерв’ю з людьми, які вели переговори про вступ посткомуністичних країн до ЄС раніше. Це дуже цікаві, професійні співрозмовники і предметні бесіди.
Вони дають зрозуміти гігантські масштаби євроінтеграційних завдань. Перед нами виклики, що вимагають неабиякого інтелекту й рішучості. Та, насамперед, щирого бажання і волі. Їх зараз нема. Є хіба лише піар.
Переговорна група держави, яка зібралася вступати в ЄС, має складатися з найкращих фахівців країни.
Але кого ми уповноважуємо говорити з Єврокомісією?
Голову АМКУ Павла Кириленка? Цей друг Зеленського мав забезпечувати конкуренцію в економіці.
Він допущений до надважливих процесів.
Від його рішень залежимо ми всі.
І цей чоловік є фігурантом розслідувань журналістів і правоохоронців. Розслідування «Радіо Свобода» про Кириленка вийшло у березні, а у червні він їде в Люксембург домовлятися про вступ до ЄС.
Як це можливо?
Перед тим у травні Кириленко взяв участь у роботі конференції «Україна на шляху до євроінтеграції: ефективне управління державною власністю як інструмент відновлення економіки України. Місія та візія господарської юрисдикції».
Гарні речі говорив.
Мені сподобалася ця цитата: «Але головне, щоб нові норми і підходи не залишилися на папері, а ефективно застосовувалися на практиці. І у цьому, безперечно, важлива роль належить у тому числі судам»…
Поки одні лягають у сиру землю за вільну європейську Україну, — інші набивають кишені і ще й мають совість говорити від імені України з Європою. Це шлях до поразки. Дуже хочу вірити, що суд виправдає артикульовані сподівання пана Кириленка, а країна отримає кращих переговірників з ЄС, за яких не буде так до крику соромно.
Бо ми ніколи нікуди не вступимо і, взагалі, зникнемо, якщо ці ділки далі безкарно грабуватимуть країну, вдаючи із себе героїв війни і великих реформаторів.
