Зустріч держсекретаря Сполучених Штатів Марко Рубіо, спеціального представника Трампа Стіва Віткоффа і ще одного американського спецпредставника, Кіта Келлога, з європейськими та українськими політиками й чиновниками в Парижі закінчилася явно не так, як очікувала країна, що воює, та її союзники. Спочатку сам Рубіо, а потім і лідер США заявили про можливість відмови країни від продовження участі в процесі мирного врегулювання в Україні, якщо вона або Росія будуть цей процес саботувати, пише Віталій Портников для Vot-tak.tv.
Ця готовність до втечі сильно відрізняється від тих обіцянок, які Дональд Трамп давав напередодні свого обрання: він стверджував, що якщо Україна відмовиться від мирних переговорів, то США позбавлять її військової підтримки, а якщо від миру відмовиться Росія - тоді Трамп дасть Україні стільки зброї, скільки буде потрібно для відбиття російського нападу.
Наразі ні про які попередження на адресу Москви (нагадаю, що від припинення вогню відмовляється саме Путін, Зеленський підтримує перемир'я) - навіть не йдеться. Американський президент усього лише хоче вмити руки, як із радістю зазначив колишній президент Росії Дмитро Медведєв, який порадив європейцям наслідувати його приклад.
Пастка Путіна
Чому позиція Дональда Трампа так змінилася? Можливо, у тій реальності, яку він собі уявляв до обрання очільником Сполучених Штатів, чинити опір мирному процесу мали саме в Києві, а Москва із задоволенням пішла б назустріч старому знайомому.
Трамп готувався тиснути на Зеленського, а тепер доводиться тиснути на Путіна. І це категорично не влаштовує президента США, який навіть своїй делегації на Генеральній Асамблеї ООН віддає розпорядження голосувати разом із Росією проти резолюцій, що засуджують російську агресію проти України. Залишається одне - втекти.
Крім того, Трамп, ймовірно, починає розуміти, в яку пастку намагається втягнути його російський президент. Президент США спочатку дійсно хотів домогтися припинення вогню, щоб потім втягнути Путіна в довготривалий переговорний процес про постійний мир. Причому процес цей, можливо, із самого початку приречений на невдачу - але може тривати весь час перебування Дональда Трампа в Білому домі.
Трамп міг би залишити переговори своєму наступникові і потім з гордістю писати в мемуарах, що при ньому війни не було. Але Путін не такий дурний, щоб не розкусити цю наївну хитрість. У нього зовсім інший розрахунок: втягнути Трампа в переговори на тлі триваючої війни. Причому не просто продовження війни, а її ескалації. І не просто ескалації, а ударів по мирних містах. І не просто ударів, а масового знищення мирних жителів.
Репутація миротворця
Путіну важливо, щоб на тлі цих ударів Трамп продовжував переговори з ним і вигороджував його. Щоб репутація американського президента була безнадійно зіпсована. Щоб його руки були в крові. І щоб у Трампа не залишилося іншого виходу, окрім як кинутися в обійми Путіна - а потім, зрозуміло, і в обійми Сі Цзіньпіна.
А Трамп, звісно, в ці обійми не хоче. Він не хоче виглядати людиною, яка благословляє російського президента на вбивство мирних українських громадян. Але і йти на відкриту конфронтацію з Росією він теж не хоче, адже залишається вірним своєму уявленню про політику: маленька країна не повинна вступати в конфлікт із великою - вона має підкоритися вимогам сильного.
Ті, хто чинять опір - ідіоти, які погано виконали свою роботу. Простіше кажучи, Трамп екстраполює на ставлення Путіна до України власне ставлення до Канади та Гренландії. Він може не схвалювати методи, але явно схвалює сам підхід. Тому політично він, звісно, значно ближчий до Путіна, ніж до Байдена чи Зеленського.
Але й перебувати поруч із Путіним у той момент, коли бомби падають на мирні міста, він теж не хоче. Хоча, можливо, і шкодує про ті угоди, що не відбулися, які не відбудуться, якщо припинення вогню не буде.
Тому, якщо поглянути на ситуацію очима Дональда Трампа, його поведінка зараз цілком логічна. Він докладе останніх зусиль для припинення вогню, щоб заробити репутацію миротворця і почати реалізацію проєктів, які зараз Кирило Дмитрієв малює перед очима довірливого Стіва Віткоффа. А якщо нічого не вийде - просто відійде в сторону, дозволивши європейцям продовжувати допомагати Україні.
Чи буде він при цьому готовий продавати зброю - він і сам ще не вирішив, адже продовжує сподіватися на припинення вогню. Але те, що йому потрібно тікати геть від конфлікту, який може перетворити його на співучасника злочинів - у разі якщо перемир'я не відбудеться, - він уже, здається, зрозумів.
