Протягом десятиліть Сполучені Штати позиціонували себе як глобального постачальника демократії та безпеки. Ці «послуги», які раніше надавалися безкоштовно — або в обмін на стратегічну лояльність — тепер переходять у нову модель. Під час другого президентства Дональда Трампа пробний період закінчився. Світу пропонують підписатися.
Ласкаво просимо в епоху демократії як SaaS — де демократія і захист стають не правом, а сервісом.
Від фріміуму до преміуму
За часів холодної війни і після неї США діяли як великодушна наддержава, яка пропонувала світу глобальні блага — стабільність, військове стримування, ліберальні ринки, інституційні норми — практично безкоштовно. Це була фріміум-модель, розрахована на захоплення ринку і формування залежності.
Такі країни, як Японія, Південна Корея, Німеччина і весь пострадянський блок, стали «користувачами» цієї системи. НАТО, МВФ, план Маршалла — все це інструменти вбудовування американських норм під виглядом допомоги.
І це спрацювало.
На початку 2000-х демократія стала домінуючою ідеологією: понад 70% країн світу декларували демократичні принципи. НАТО розширилося до 30 членів. Америка стала не просто наддержавою — вона перетворилася на монополіста на ринку безпеки.
Але монополії не вічні — якщо тільки не почати брати за них плату.
Поворот Трампа: монетизація захисту
Трамп не знищив демократію. Він виписав за неї рахунок.
Починаючи з 2025 року, США почали змінювати свій зовнішній курс: менше благодійності — більше бізнес-логіки. Трамп дав зрозуміти, що роль Америки в світі більше не буде субсидуватися. Союзникам запропонували платити — або грошима, або поступками. НАТО закликали збільшити військові витрати до 5% ВВП. Допомога стала умовною. Зобов'язання — застережними.
Повідомлення було чітким: безпека — це обмежений ресурс, доступ до якого залежить від умов вашої передплати.
У цій новій моделі країни ранжуються не за ступенем лояльності або ідеологічної близькості, а за історією платежів. Польща і Прибалтика — преміум-клієнти. Україна? Безкоштовний пробник закінчився.
Принцип дефіциту в дії
Дефіцит породжує цінність. Трамп це знає.
Демонструючи «втому» від ролі гаранта, виходячи з міжнародних інститутів і ставлячи під сумнів союзницькі зобов'язання — особливо щодо України і Тайваню — США створили штучний дефіцит.
Це не ізоляціонізм. Це монетизація.
І, як на ринку технологій, коли продукт стає рідкісним, його ціна зростає. Трамп позиціонував себе не як морального лідера, а як брокера безпеки, що продає «плани захисту» тим, хто може заплатити.
Путін — рекламне обличчя американської демократії
Ось парадокс.
Стратегії Трампа був потрібен зовнішній ворог, щоб виправдати підвищення цінника. Цим ворогом став Володимир Путін.
Незважаючи на антизахідну риторику, Путін фактично став головним промоутером платної моделі американської демократії. Його агресія, вторгнення, погрози — все це підвищувало попит на те, що пропонує Америка: стабільність.
Без Путіна ця модель виглядала б як шантаж. З Путіним — це стало непереборною пропозицією.
Фраза Трампа в 2025 році — «Росія не нападе на НАТО, поки я при владі» — була не випадковою. Це було позиціонування: хочеш миру — він тобі потрібен. Країни НАТО зрозуміли сигнал і почали збільшувати бюджети. Ті, хто не платить (наприклад, Україна), залишилися за межею.
Україна: кейс-підтвердження
Ніде ця модель не проявилася так яскраво, як в Україні.
Допомога надавалася — але завжди з акцентом на «окупність». Заклики до переговорів з Росією були не стільки виразом симпатій до Путіна, скільки сигналом іншим країнам: без підписки ви не захищені.
Результат? Європа почала поспішно адаптуватися. Японія переглянула свою стратегію. Тайвань зробив висновки.
А Росія? Кожна нова заява Путіна ставала безкоштовною рекламою американської безпеки.
Фінансові та політичні підсумки
Короткострокові вигоди — вражаючі.
У 2024 році, за даними SIPRI, країни НАТО (без США) витратили на оборону $380 млрд, більша частина яких пішла на американську зброю і технології. Трамп перетворив страх на дохід.
Американська гегемонія була відновлена — але вже без зобов'язань безкоштовного обслуговування.
Раніше країни користувалися американською «безкоштовною демократією». Тепер вони пропонують натомість доступ до своїх ринків, дипломатичну лояльність, політичні поступки.
Стратегічні ризики
Коли демократія стає товаром — вона втрачає ідеологічне сяйво. А коли безпека стає умовною — довіра руйнується.
Модель породжує нелояльність. Країни можуть почати шукати альтернативи — від Китаю до регіональних альянсів. Штучний дефіцит підвищує ціну — але знижує лояльність.
Є й проблема Путіна: якщо загроза зникне, попит на американську безпеку обвалиться. Вся маркетингова логіка зруйнується.
Будапештський меморандум: символ недовіри
Хрестоматійний приклад — Будапештський меморандум. У 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки від США, Великої Британії та Росії. Ці гарантії виявилися порожніми. Анексія Криму в 2014 році, повномасштабна війна в 2022–2025 роках — і все, що запропонував Захід, — санкції та умовна допомога.
Контракт виявився розірваним в односторонньому порядку.
І це стало попередженням для всіх малих країн, які покладаються на зовнішній захист.
Спадщина Трампа: відмова як стратегія
Риторика Трампа не просто змінила зовнішню політику — вона оголила суть: Америка більше не захисник, а переговорник, який диктує умови слабким.
Україні запропонували «домовитися». Тайваню — «стратегічну невизначеність». НАТО стало підписною платформою.
Це вже не лідерство. Це консалтинг з управління ризиками з авіаносцями.
Останній урок: безпека — не подарунок
Світ після Трампа повинен засвоїти жорстоку істину: ніхто не прийде.
Союзи — це пастка, якщо вони будуються на довірі, а не на власній силі. Гарантії великих держав — ілюзія, що діє до першої зміни інтересів.
Безпека — це не продукт, який можна купити або отримати в подарунок. Це актив, який кожна країна повинна побудувати сама. Не ізоляціонізм — прагматична самостійність. Інвестиції в оборону, технології, економіку і дипломатію — єдиний шлях уникнути залежності.
Цинічна ясність
Геніальність Трампа — не у винаході цієї моделі. А в тому, що він озвучив те, що давно відбувалося.
Він змусив світ усвідомити: американське лідерство вже стало умовним. Він просто прикріпив до нього цінник.
У світі, де навіть обіцянки стали товаром, єдина гарантія — це твоя власна міць. Ті, хто адаптуються — виживуть. Решту — переб'ють більш вигідним контрактом.
Ласкаво просимо в епоху демократії за передплатою.
Пробний період завершено.
