Вони думали, що будуть дивитися на наші холодні вікна з теплих квартир під Москвою. Не вгадали. Тепер графіки відключень пишуться нашими дронами та диверсіями від Бєлгорода до Краснозаводська. Темрява у відповідь — відчуйте на смак свої ж рецепти.
Ми продовжуємо системну операцію по генерації та розподілу в тилу противника. Якщо минулого року основна ставка була зроблена на винесення НПЗ, то в цьому сезоні ми чітко таржетували їхню енергосистему на піку споживання і продовжуємо методично не давати ремонтувати колони очищення та цехи сінтезу на нафтохімії.
Але зараз з’явилися додаткові наряди дронів та крилатих ракет, які працюють по генерації та понижуючих підстанціях ближче до кінцевих споживачів. Звісно треба тверезо розуміти: ми не можемо фізично вибити все їхнє виробництво — ні хімічне, ні генерацію, ні паливне.
Але ці удари ефективно відтягують ППО, не даючи ворогу концентрувати його поблизу лінії бойового зіткнення та прикривати свої війська від наших засобів ураження. Це змушує їх відстрілювати ракети з коліс, а враховуючи, що багато місяців вони сидять на неповній завантаженості ЗРК через затримки в логістиці, це створює вікна можливостей.
Окремим жирним пунктом іде Краснозаводськ у Московській області. Тамтешній хімічний завод — це критичне пляшкове горло для всієї їхньої оборонки, бо він виробляє капсулі, детонатори та піротехніку для більшості видів боєприпасів. Можна мати мільйон корпусів снарядів та тонни пороху, але без капсуля-запальника це просто купа холодного заліза.
Виведення з ладу підстанцій, що живлять Краснозаводськ гальмує боєприпасний конвеєр по всій країні. Крім того, це змушує ворога нервово смикати та відтягувати «Панцирі» з фронту, щоб прикривати об'єкти під самою Москвою, які раніше вважалися безпечним тилом.
Це колосальне навантаження на бюджет РФ, бо ціна одного силового трансформатора на 110-330 кВ коливається від 3 до 7 мільйонів доларів, а потужніші агрегати на 750 кВ тягнуть на 10-12 мільйонів. Головне тут навіть не гроші, а час: цикл виробництва такої махіни, заповненої десятками тонн спеціального масла, становить мінімум 6-8 місяців.
Кожне влучання — це мінус мільйони і плюс пів року очікування в черзі на заводах, які й так забиті замовленнями. Вже проведена масштабна робота по Криму, де графіки відключень та локальні блекаути стали новою реальністю.
При цьому ми чітко розділяємо методи роботи: якщо в Мелітополі був саме результативний приліт по трансформаторах, то в Єйську поблизу аеродрому зафіксовано диверсію чи аварію на енергооб'єкті, що вивело з ладу автоматику керування та змусило ворога шукати «щурів» у власних лавах.
Декого мучить питання: чому наносяться удари по окупованих територіях, адже там наші громадяни і зараз люті морози? Відповідь жорстка: турбота про окуповані території — це турбота окупантів.
Вони активно використовують залізницю для логістики наступальних угруповань і так само активно задіюють захоплені заводи. Більше двох десятків великих підприємств, таких як мелітопольські «Гідромаш» та «Автокольорлит», бердянські «Азмол» та «Азовкабель», перетворені на ремонтні бази для броні, склади БК та цехи зі збірки дронів.
Наприклад, без продукції «Азмолу» танкові двигуни окупанта дуже швидко будуть втрачати ресурс через брак специфічних мастил. Вибиваючи підстанції навколо них, ми зупиняємо верстати, які лагодять ворожу броню.
Ціна трансформатора для Росії однакова, що під Бєлгородом, що в Мелітополі. Якщо вони починають відтягувати ППО до Краснозаводська — вони миттєво отримують по Криму та іншим логістичним вузлам.
У нас за спиною «чити» у вигляді бюджетів найбільших країн ЄС та їхніх виробничих потужностей, а також можливість імпорту кіловат через спільну енергомережу. Окрім того, працює коаліція дронів. Це те що вони не можуть дістати жодним чином.
Противник зараз зосередив зусилля на лінії фронту, намагаючись вибити нашу логістику та автомобільне постачання «останнього кілометра». Ми ж таржетуємо їхню живу силу фізично, підриваючи здатність до інфільтрації та наступу малими піхотними групами. Незважаючи, що вони масштабують своїх пілотів, поки за нашими досвід та злітанність.
На стратегічному рівні вони намагаються «викусити» у нас регіони з великим споживанням та вузьким горлом — Одесу, Київ, Дніпро. Вони цілять у мораль населення в морози, відволікаючи наші кошти на відновлення. Але ми наносимо удари по прикордонню та окупованих територіях, змушуючи їх маневрувати між прикриттям портів, підприємств ВПК та енергетикою.
Ми б’ємо по їхній кишені, вони — по здатності нашого населення терпіти злидні та тягар війни. Попри всі труднощі, ми переживемо цю зиму як єдина система. Навіть якщо вони розбивають великі ТЕЦ і маневрені потужності, а ліміти для людей стають дуже жорсткими — ми вистоїмо.
Досвід усіх великих техногенних катастроф, від Алчевська до Екібастуза, показує, що це не призводить до надсмертності чи колапсу, якщо є воля до опору. У нас є величезний потенціал для децентралізації: утеплення, опора на місцеві ресурси — пелети, відходи сільського господарства, когенераційні установки, малі ГЕС, вітер, сонце.
Але зараз критично важливо продовжувати давати енергію на власні оборонні підприємства, одночасно вибиваючи трансформатори від Орла та Краснозаводська до окупованого Півдня. Це не викличе миттєвий блекаут всієї РФ, але це ідеально лягає в канву війни на виснаження, де кожен згорілий вузол наближає момент їхнього системного зламу.
Танкерна війна, удари по селищу Волна та їх наливним пірсам, таргетування заводу Берієва та цеху “Молній”, та вибиті трансформатори та машинні цехи ТЕС, 450 населених пунктів без світла в окупованій Херсонській області — ми виконуємо завдання задирати цінник війни.
