Як то кажуть, шукаючи логіку у вчинках божевільного, і сам потрошки стаєш божевільним. Та все ж дії Дональда Трампа не такі безглузді, як можуть здаватися – принаймні з його егоїстичної перспективи. І це вже давно всі зрозумілиКоротко нагадаю.
У Давосі Трамп понад годину розповідав, що Європа "рухається не туди", а США зробили історичну помилку, віддавши Гренландію Данії після Другої світової війни. Мовляв, цей "великий прекрасний шматок льоду" має бути американським, бо лише США здатні його захистити. Він також заявив, що має зброю, якої світ ще не бачив, і що однією ракетою може "знищити все" – тобто відверто всіх лякав. Не забув розкритикувати й відновлювані джерела енергії, адже є прихильником нафти і не вірить у глобальне потепління. А ще – багато й дуже багато хвалив себе: мовляв, російсько-українську війну "почав Байден", який віддав сотні мільярдів Києву, тоді як він сам хоче покласти край конфлікту, і "угода вже близько". Зокрема, Трамп заявив, що зустрінеться із Зеленським, який "десь тут, у залі" (хоча той був у Києві й прилетів лише наступного дня), а його посланці знову вирушать до Путіна – і так далі, і тому подібне.
Здавалося б, усе це ми чули від Дональда Трампа вже не раз. Для нього все, що він робить, - ідеальне, а все інше не варте уваги.
Але в цьому й головна "краса" позиції людини в кріслі керівника найсильнішої країни світу. Бо повторення – мати навчання. Чим частіше щось повторюєш, тим більше воно починає виглядати правдою, у яку віриш не лише ти сам. Бо, якщо тебе слухають через твою владу, то й інші змушені хоча б частково в це повірити.
Так і формується багатошарова реальність, де об’єктивність – не головне. Вона десь захована, а натомість ключове – змішати біле з чорним, щоб потім використати цю суміш у власних інтересах.
Показовий приклад – та ж Гренландія. Багато шуму, аби в усіх виникло відчуття, ніби вже завтра американці припливуть і зі зброєю окупують найбільший острів світу. Натомість фактично Трамп знову підігрів інтерес до себе з боку всіх світових медіа ("зіркова хвороба"), а реальну роботу за нього виконали європейці. Як писали іноземні ЗМІ, у Європі готові погодитися майже на все, окрім безпосередньої передачі Гренландії. Тобто США зможуть збудувати там скільки завгодно військових баз, які фактично вважатимуться американськими суверенними територіями.
Отже, головне, чого прагне Трамп – створити світ багатошарової реальності, у центрі якої перебуває Америка й інтереси самого Трампа. Саме тому він і його адміністрація так люблять критикувати Захід, натомість виявляючи симпатії до авторитарних правителів. Бо Захід намагається чіткіше відрізняти добре від поганого, даючи більш-менш об’єктивні оцінки, на відміну від авторитарних лідерів, для яких важливі лише суб’єктивні трактування.
У цьому Трамп і Путін – два діди, які мають надмірний вплив на наше життя через свою владу й небажання слухати інших, – дуже схожі. Вони хотіли б зробити світ таким же божевільним місцем, яким уявляють його собі. Тому й постійно повторюють одне й те саме, змушуючи нас шукати в цьому логіку, пропонувати компроміси і, зрештою, мимоволі теж ставати трішки божевільними, підлаштовуватися під їхнє бачення того, яким має бути цей "дивний новий світ"…
