Якщо ми проведемо реформу розвідки за моделлю, яка здасться дивною нашим західним партнерам, це може поставити під удар налагоджену практику обміну розвідданими
На сайті Верховної Ради з'явився законопроект №7380 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності". Він викликав дуже велике обурення у експертному середовищі. І це не той випадок, коли критику можна відкласти на потім, до кращих часів, бо цей проект безпосередньо стосується питань оборони.
Ми не робитимемо категоричних тверджень, але сформулюємо кілька запитань. Сподіваємось, що автори проекту дадуть відповіді на них публічно до того, як цей закон буде ухвалено.
Чия відповідальність?
Авторами проекту виступили "слуга народу" Мар'яна Безугла та ще 27 народних депутатів. Це дуже дивно.
З одного боку, неможливо, щоб ця ініціатива не була погоджена з Офісом президента. Не можуть депутати з правлячої партії під час війни вигадувати реформу військової розвідки та контррозвідки без відома верховного головнокомандувача. Та й сенсу в цьому немає жодного: якщо цей закон не потрібен Банковій, то його розробка — це марнування часу, все одно він не буде прийнятий.
Але, з іншого боку, було б логічно очікувати, що автором такого важливого законопроекту, який пропонує реформу у військовій сфері у воєнний час, виступить президент. Адже це його сфера відповідальності. Заступником керівника ОП є фахівець із військової розвідки Роман Машовець — йому цілком було б до снаги керувати розробкою такого проекту.
Припустимо, Машовець зайнятий важливішими справами. Тоді було б логічно очікувати, що на прохання президента цією реформою займеться профільний парламентський комітет — з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Але ж ні. Серед 28 офіційних авторів проекту лише Мар'яна Безугла входить до складу цього комітету, решта від питань розвідки дуже далекі.
Загалом склад авторського колективу дуже різношерстий. У ньому 20 "слуг народу", два представники ОПЗЖ (зараз це група "Платформа за життя та мир"), чотири представники "Батьківщини", один член групи "За майбутнє" та один позафракційний (Дмитро Розумков). Зовсім неймовірно, щоб вони раптом випадково зібралися і вирішили затіяти реформу розвідки. Швидше за все, вони просто погодилися поставити свої підписи під законопроектом, не вчитуючись у нього і не намагаючись у ньому розібратися. Очевидно, їх запевнили, що це правильна реформа, яка терміново необхідна для зміцнення нашої обороноздатності.
Але в будь-якому випадку це виглядає як втеча від відповідальності. Виходить, ані президент, ані профільний комітет не захотіли відповідати за цю реформу. І це дуже небезпечно з погляду довіри. Справді, яка довіра може бути до реформи розвідки, ініційованої депутатами, які не мають до розвідки жодного відношення, а головним "фахівцем" з розвідки серед них є колишній медик Мар'яна Безугла?
За чиєю моделлю?
Коментуючи критичні оцінки законопроекту №7380, Мар'яна Безугла розкрила деякі подробиці: "Проект у розробці, ідея — потужне військове відомство, військове розвідспівтовариство. Порядок підпорядкування Міноборони та взаємодії з іншими структурами таємний. Деталі ще виписуються, що буде в законі, що в підзаконних актах. Пишуть військові. Береться досвід зокрема Ізраїлю".
Але потім вона видалила цей коментар, і це не дивно: модель проекту №7380 принципово відрізняється від ізраїльської моделі.
В Ізраїлі є Моссад (повна назва "Відомство розвідки та спеціальних завдань"), Шабак (займається контррозвідкою та боротьбою з тероризмом) та Аман (військова розвідка). Моссад і Шабак належать до юрисдикції прем'єр-міністра, тоді як Аман підпорядковується генштабу Армії оборони Ізраїлю. Якщо порівнювати з американською моделлю, то Моссад за своїм призначенням та функціями подібний ЦРУ (CIA), Шабак — ФБР (FBI), тоді як Аман за своїми завданнями аналогічний Агентству національної безпеки (NSA) та Оборонному розвідувальному агентству (DIA), які обидва підпорядковані Пентагону.
В Україні зараз теж, як в Ізраїлі, є три спецслужби, які займаються розвідкою та контррозвідкою. Це СБУ (у її складі є департаменти, які відповідають за контррозвідку та військову контррозвідку), Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ) та Головне управління розвідки (ГУР). СБУ та СЗРУ відносяться до юрисдикції президента, тоді як ГУР підпорядковане Міноборони.
Проект №7380 пропонує все це поламати за три кроки. По-перше, передати ГУР частину функцій СЗРУ і відповідно скоротити чисельність СЗРУ. По-друге, передати ГУР із СБУ військову контррозвідку. По-третє, вивести ГУР із підпорядкування Міноборони, перейменувати на Службу військової розвідки та контррозвідки України та підпорядкувати безпосередньо президенту.
Це, безперечно, українське ноу-хау, наш — український — велосипед. Це наш спосіб втерти носа дурним американцям та ізраїльтянам, які не додумалися позбавити оборонні відомства своїх країн власних органів військової розвідки.
Чи справді виникла крайня необхідність проводити цей експеримент під час війни? І чи не тому Банкова перекладає відповідальність на депутатів, що не впевнена у позитивному результаті реформи?
Оптимізація чи диверсія?
Втім, припустимо, що реформа задумана чудова і що вона справді покликана забезпечити оптимізацію та підвищення ефективності нашої військової розвідки та контррозвідки. Навіть якщо так, результат виглядає сумнівним. Є кілька серйозних підстав припускати, що замість оптимізації може вийти диверсія.
Насамперед, може вийти диверсія проти наших відносин із західними партнерами. Проект №7380 відбирає військову контррозвідку у СБУ і тим самим прямо суперечить законопроекту №3196-д, який чекає на друге читання і дає нову редакцію закону про СБУ. Реформування СБУ є однією з умов євроатлантичної інтеграції України. Допомога у цій реформі надає Міжнародна консультативна група з числа представників консультативної місії ЄС, представництв ЄС та НАТО та посольства США. За участю цієї групи законопроект №3196-д був підготовлений до другого читання, і посли країн G7 виступили із заявою, в якій наголосили на "важливості якнайшвидшого ухвалення Верховною Радою закону про СБУ без внесення подальших правок".
У проекті №3196-д, як і у чинному законі про СБУ, записано, що до системи СБУ входять органи військової контррозвідки. А проект №7380 взагалі викреслює військову контррозвідку із закону про СБУ. Звичайно, тут може бути розрахунок, що посли G7 зараз не помітять таку "дрібницю". Але справа не в послах, а у співпраці розвідувальних спільнот. Ми зараз критично залежимо від довіри західних розвідок, насамперед американської та британської. І якщо ми проведемо реформу розвідки за власною моделлю, яка здасться дивною західним партнерам, то не факт, що це не поставить під удар налагоджену практику обміну розвідданими.
Крім того, може вийти диверсія взагалі проти військової розвідки як такої. Справа в тому, що проект №7380 є неповноцінним. Крім нього, потрібен ще окремий закон про Службу військової розвідки та контррозвідки України, яку буде створено замість Головного управління розвідки Міноборони. Нагадаємо, що у нас є окремі закони про всі силові органи: Збройні сили України, СБУ, СЗРУ, Держприкордонслужбу, Нацгвардію, Нацполіцію, ДБР, НАБУ. Судячи із зізнання Мар'яни Безуглої, для Служби військової розвідки та контррозвідки України ніхто не збирається писати окремий закон, а натомість будуть таємні укази президента. Однак це може поставити під удар легітимність діяльності військових розвідників та контррозвідників.
Було б чудово, якби ініціатори реформи та автори законопроекту дали публічні відповіді та розвіяли всі сумніви. А ще заручилися публічною підтримкою цієї ініціативи нашими західними партнерами. Поки що поява проекту №7380 виглядає як інформаційна диверсія. Навіть якщо це справді хороша реформа, не можна вкидати в інформаційний простір воюючої країни настільки спірні законопроекти, які стосуються військової сфери, без належної роз'яснювальної роботи.
