Кременчук. А раніше були Краматорськ, Маріуполь, Буча, Ірпінь, Бородянка… Один український топонім затинає в очах світу інший, щоби через кілька днів бути зміненим наступним. Від усвідомлення безкарності цього кривавого конвейру, від невтамованої жаги помсти наростає оце важенне відчуття нездоланності Зла.
Але ми зобов’язані чинити йому опір і будемо його чинити.
Як так могло статися, що оця пряма кишка людства, відстала, обкладена санкціями, зненавиджена половиною світу, а іншою половиною – цинічно перетворена на джерело дешевих вуглеводнів, нарешті, знеславлена ЗСУ на полі бою – досі тримається, не провалилася в Пекло? Здається, це пояснюється просто. Росія компенсує своє абсолютне відствання від світу буквально в усьому – своєю суперзброєю.
Якою? Жодних «винищувачів п’ятого покоління» і синтезу плазми. Тут взагалі відсутні навіть натяки на якісь наукові прориви. Все дуже просто, але до снаги лише росіянам. Просто вони самі себе проголосили вільними від будь-яких правил та звичаїв, не кажучи вже про зобов'язання, закони та договори.
Натомість, Росія виробляє Смерть. Ці слова уже давно утворили синонімічну пару. Промисловість Росії, її сільське господарство,її банківська система, Академія наук, освіта, культура, навіть Церква – все в решті-решт заточене на виробництво саме Смерті. Нелюдська жорсткість, нездатність до співчуття і ницість в режимі повсякденності – це лише складові тієї Смерті, яку щомиті продукує все російське.
Це єдине, в чому росіяни незаперечно переважають всіх у світі і за рахунок цього й розраховують наполягти на своєму.
Так, це сильна зброя, що там й казати. Не обмежена законом – ані людським, ані Божим – жорстокість та знущальницька брехня обурює та жахає всіх нормальних людей без винятків, але слабких – ще й позбавляє волі до спротиву.
Що можна протиставити вселенському Злу? Ні, не Добро, воно – потім. А нині тільки Силу, яка так само існує та діє поза законами евклідової геометрії. Це – непорушна Сила Життя, яка просто є і якій не потрібні жодні обгрунтування і пошуки сенсу.
Історія, здається, чекала народу, який у ХХІ столітті здатний вистояти і перемогти саме цю зброю Росіі та росіян. І цей потенціал українців, ця наша спроможність не здатися, незважаючи ні на що – вона проявилася на Майдані. Саме тому Майдан є унікальним явищем, яке жодний народ до кінця не усвідомить і не повторить, бо в ХХІ столітті це більше нікому не дано.
Ні, я не кажу, що серед українців немає своїх негідників, божевільних, зрадників та невиліковно байдужих. Їх більш ніж достатньо. Але існує унікальний захисний код націі, який людьми не регулюється, він не дає і ніколи не дасть зробити цей прошарок таким, аби він міг вирішувати долю всіх. На відміну від Росії, де все навпаки.
Вибачайте цей пафос – але куди ж тут без нього…
Переможемо.
