Після скандалу про закупівлі у Міноборони пройшов уже майже місяць. Прийнято цілу низку рішень, у тому числі кадрових, і можна підбити деякі підсумки. Головний з них — міністр Олексій Резніков зберіг свою посаду.
Про це заявив він сам британській газеті The Guardian 15 лютого у Брюсселі, де брав участь у зустрічі міністрів оборони країн НАТО. На питання, чи збирається він залишитися міністром оборони найближчими місяцями, Резніков відповів: "Так, це було рішення мого президента".
Невмирущий скандал
Проблема Резнікова полягає в тому, що він взявся особисто захищати скандальні контракти. І в результаті намертво пов'язав свій імідж із яйцями по 17 грн, особливо після спроби видати все за "технічну помилку" (мовляв, 17 грн — це не за штуку, а за кілограм ). Про це розповіли і численні західні медіа, і резонанс від цієї історії досі не затих.
Найсвіжіший приклад — редакційна стаття (яка виражає думку всієї редакції!) у Washington Post за 12 лютого під назвою "За перетряскою в Україні ховаються більш глибокі проблеми". Починається вона із згадки про злощасні яйця: "Закупівля яєць і солінь для українських солдатів, які захищають свою країну під час вторгнення Росії, — не найсерйозніша проблема, яка постає перед президентом Володимиром Зеленським. Проте нещодавні повідомлення про те, що чиновники в його уряді наживаються на сильно завищених цінах на ці товари, стали корисним нагадуванням — як для українського лідера, так і для громадськості — про те, що імперські амбіції президента Росії Володимира Путіна — не єдина небезпека, з якою стикається їхня країна. Ще одна загроза пов'язана із скандальним нецільовим використанням коштів, зокрема, з мільярдів доларів західної допомоги…"
Незамінний міністр
Звісно, це стало іміджевою проблемою не лише міністра оборони, а й верховного головнокомандувача. Тому на Банковій збиралися пожертвувати Резніковим, щоб продемонструвати і українцям, і західним партнерам безкомпромісність у боротьбі з корупцією. 5 лютого голова парламентської фракції "слуг народу" Давид Арахамія зібрав фракцію, щоб обговорити заплановані кадрові рішення. Після засідання він оголосив: "Генерал-майор Кирило Буданов очолить Міністерство оборони, що абсолютно логічно для воєнного часу".
Однак незабаром з'ясувалося, що ініціатори цього рішення не читали закону "Про національну безпеку України", де записано, що міністр оборони призначається "з числа цивільних осіб". А генерал-майор Буданов наразі є військовою особою, начальником Головного управління розвідки Міноборони. І звільнятися з військової служби не захотів.
Тому Банковій треба було або шукати іншу кандидатуру, або проводити через парламент зміни до закону. Виявилося, що Зеленський не в змозі здійснити жодного з цих варіантів.
Здавалося б, що тут складного — знайти заміну Резнікову з-поміж цивільних (або з-поміж військових, але готових пожертвувати військовою кар'єрою заради посади міністра). Але кандидат мав, по-перше, влаштовувати Зеленського, по-друге, не викликати заперечень у західних партнерів, по-третє, бути достатньо компетентним, щоб швидко бути в курсі всіх справ та не загальмувати переговори із західними колегами…
Другий варіант теж не вийшов. Щоправда, заступник голови парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Мар'яна Безугла повідомила про можливу хитрість: узаконити військового міністра оборони шляхом внесення змін до законопроекту №4210. Йдеться про проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань національної безпеки та оборони", який був внесений до парламенту Кабміном ще у жовтні 2020 р. та прийнятий у першому читанні 16 лютого 2022 р. (за тиждень до початку великого війни). Якби комітет вніс цю правку під час підготовки проекту до другого читання і якби Рада швидко за цей закон проголосувала, то ми вже отримали б міністра-генерала.
Однак цей план провалився: для його реалізації не набралося голосів у комітеті. І в самому парламенті ця ідея виявилася непопулярною.
Найпереконливішим доказом нездатності Банкової продавити через парламент військового міністра оборони став указ Зеленського №76 від 13 лютого, згідно з яким посаду першого заступника міністра оборони може бути заміщена на період дії військового стану військовослужбовцем ЗСУ у званні генерал-лейтенант чи віце-адмірал. Цей указ прямо суперечить закону "Про національну безпеку України", де записано, що перший заступник та заступники міністра оборони "призначаються на посади з числа цивільних осіб". І якби Зеленський мав можливість швидко змінити закон, то він, напевно, нею б скористався.
Невиправлені помилки
Отже, Банкова передумала відправляти Резнікова у відставку. Натомість вона обмежилася оновленням його команди, а також іншими кроками, покликаними зам'яти скандал із закупівлями.
24 січня було звільнено за власним бажанням заступника Резнікова Вячеслава Шаповалова, який відповідав за тилове забезпечення ЗСУ. 1 лютого ДБР повідомило йому про підозру, а наступного дня його було заарештовано з можливістю вийти під заставу в 402,6 млн грн.
"Він лобіював укладання договорів про постачання продуктів для військових за завищеними цінами, а також закупівель бронежилетів, касок, одягу та інших речей для потреб ЗСУ низької якості на загальну суму понад 1 млрд грн. Усі договори укладалися за повною передоплатою", — стверджує ДБР. І це ніяк не в'яжеться з версією Резнікова про "технічну помилку".
Зазначимо, що Шаповалова привів до Міноборони саме Резніков. Коли він був міністром реінтеграції, то взяв до себе Шаповалова керувати директоратом інфраструктури, а згодом зробив своїм заступником. Пересівши в крісло міністра оборони, Резніков одразу ж домігся, щоб Шаповалов знову став його заступником. Тому політична відповідальність у будь-якому разі лежить на міністрі, навіть якщо він особисто до жодних схем не причетний. І саме тому Резніков дуже зацікавлений зам'яти скандал замість того, щоб з'ясовувати реальну картину.
У цьому зв'язку не зайве навести оцінку журналіста Юрія Ніколова (саме він започаткував скандал про закупівлю своєю статтею "Тилові щури Міноборони під час війни "пилять" на продовольстві для ЗСУ більше, ніж за мирного життя", яка вийшла 21 січня в "Дзеркалі тижня"). "Ми чули що завгодно — відставки-перевідставки, підозри кому-попало за що попало. Не бачили тільки одного — виправлених "технічних помилок" у контрактах на десятки мільярдів (нагадую — засвічений лише один з восьми) і накладних з фактичною ціною оплати. Весь цей час картопля і окорочка їдуть у армію, бо мільйон солдат треба годувати кожен день. Хтось за це отримує шалені гроші", — констатує Ніколов.
Цей закид адресований Резнікову — хоча, звісно, навряд чи саме він був організатором чи дахом корупційних схем. Але він за фахом адвокат — от і вибудовує захист, як уміє.
Його завдання зараз переключити увагу зі скандалу на якісь позитивні зміни. 13 лютого він повідомив, що вже діє "робоча група зі створення антикорупційного дорадчого органу при Міноборони". У ній беруть участь 13 громадських організацій, які висловили бажання допомогти прописати всі необхідні процедури.
Паралельно "прописуватиме процедури" Міжвідомча робоча група з визначення нових підходів до закупівлі Міністерством оборони продуктів харчування з використанням електронної системи закупівель. Цю групу створено Кабміном 31 січня, очолила її перший віце-прем'єр Юлія Свириденко, до неї входять представники Кабміну, Мінекономіки, Міноборони, Держаудитслужби, ДБР та СБУ. Засідати ця група буде щомісяця, і жодного кінцевого терміну для неї не встановлено. Тобто нові підходи до закупівель тепер шукатимуть перманентно.
В результаті Резніков отримав можливість переадресовувати всі питання щодо процедур закупівлі двом робочим групам — громадській та міжвідомчій. А сам він ніби вже й ні до чого. Щоправда, він не застрахований від неприємностей, якщо щось проти нього накопає великий аудит Байдена. Але це зараз виглядає далекою та туманною перспективою.
Навіщо Резнікову нова команда
14 лютого звільнено за власним бажанням першого заступника Резнікова Івана Руснака та заступника з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації Олега Гайдука. Того ж дня першим заступником міністра було призначено Олександра Павлюка. Крім того, Резніков вніс до Кабміну подання на двох своїх заступників. На заміну Гайдуку запропоновано засновника фонду "Повернися живим" та проекту Ukrainian witness Віталія Дейнегу. На посаду заступника з питань європейської інтеграції запропоновано колишнього нардепа, екс-посла в Канаді Андрія Шевченка.
Очевидно, що Дейнега та Шевченко знадобилися Резнікову насамперед з іміджевою метою. Тобто їхнє призначення має зміцнити репутацію Резнікова, підмочену скандалом із закупівлями. Ну і самі Дейнега та Шевченко мають постаратися покращити імідж міністра, контактуючи з волонтерами (Дейнега) та західними політиками (Шевченко).
Однак головна подія — це призначення першим заступником Резнікова генерал-лейтенанта ЗСУ Олександра Павлюка. З вересня 2014 р. цю посаду обіймав генерал-полковник запасу, колишній командувач повітряних сил ЗСУ Іван Руснак. Нині йому 71 рік, тому немає нічого дивного в тому, що Банкова шукала нову людину на цю посаду.
Олександру Павлюку 52 роки. З 28 липня 2021 р. до 15 березня 2022 р. він командував об'єднаними силами. 4 березня удостоєний звання Герой України. З 15 березня по 21 травня 2022 р. очолював Київську обласну держадміністрацію, потім до отримання посади в Міноборони командував угрупуванням сил та засобів оборони Києва.
Згідно із законом, міністр оборони здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво ЗСУ безпосередньо і через свого першого заступника та заступників, а також через головнокомандувача ЗСУ. Поки сам міністр та всі його заступники цивільні особи, ця норма не несе небезпеки втручання Міноборони у суто військові рішення. Але щойно першим заступником міністра стає чинний генерал, така небезпека може виникнути.
