Рік війни Росії з Україною наочно показав, що крім мужності, професійності та самовідданості українських воїнів, на її хід впливають дуже багато факторів, на які українці впливати не можуть. Затягування війни вигідне Путіну. Він чекає на те, що Захід або втомиться допомагати Україні, або в Сполучених Штатах до влади прийдуть політичні сили, які згорнуть допомогу українцям до мінімуму чи зовсім відмовляться від її надання, і цим примусять Київ прийняти всі вимоги Москви, що буде тотожно капітуляції перед Кремлем.
Проміжні підсумки року війни можуть бути такими: Україна протрималася увесь цей час без залучення на поля боїв західних військ; поки що Київ не отримав достатньої військової допомоги, необхідної для очищення усіх наших територій від московських загарбників; частина тих, хто приймають рішення в Сполучених Штатах і Європейському союзі, так до кінця й не усвідомили, що російсько-українська війна – це не регіональна війна, а битва за подальше існування демократичної західної цивілізації; протистояння України з Російською Федерацією показало всьому світові, що на території Росії визрів тоталітарний монстр, з яким неможливо ні про що домовитися, його можна тільки знищити; необхідна зброя, котра була потрібна ще вчора, надходила з запізненням, що дало можливість загарбникам закріпитися на окупованих територіях, завдяки чому їх звідти буде важче вибити; війну неможливо закінчити в нічию, але якщо Україна не виграє цю всесвітню битву зі злом, то про її державність можна буде забути, тому нам потрібна тільки перемога.
Втім, затягування Путіним війни має й для Москви свої негативні наслідки. Російська Федерація була побудована на гнилому фундаменті системної, офіційно терпимої корупції, неефективних і корумпованих установах управління, включаючи російську армію, а також економіки, що похитнулася під чимраз більшими економічними санкціями Заходу.
Російський диктатор 20 років готувався до війни з Україною. Фонд національного добробуту РФ і Резервний фонд, які було створено під керівництвом Путіна, створювалися саме для того, щоб Росія могла тривалий час протриматися в разі посилення західних санкцій і міжнародної ізоляції у випадку затяжної війни. А зовсім не для того, щоб стабілізувати економічну та соціальну ситуацію в РФ під час можливого світового падіння цін на нафту і газ. Чомусь на створення цих “Фондів ведення війни” на Заході не звертали увагу, хоча від самого початку було зрозуміло, що ні про який “національний добробут” росіян Путін не став би піклуватися.
Рік війни Росії в Україні згуртував Захід, але не ліквідував розбіжності, котрі й досі існують в НАТО і Європейському союзі. Так, прем’єр Угорщини Віктор Орбан постійно робить заяви і підтримує Москву чим тільки може, щоб досягти “миру” на умовах РФ, залишивши за нею 20% українських територій. Проте, не дивлячись на те, що орбанівська Угорщина стала повністю п’ятою колоною Кремля у Європі, жодних суттєвих санкцій щодо неї в Європі не застосовується.
Війна показала, що Україна має армію відважних і відданих українській справі чоловіків, які є прикладом хоробрості та жертовності, але не можна, щоб одночасно хтось на Європейському континенті вів себе неналежним чином. З 24 лютого 2022 року українці побачили, хто став для них справжнім союзником у відбитті російської агресії, а хто намагався блокувати надходження на фронти сучасної західної зброї, роблячи при цьому вигляд, що це не їхня війна, і це їх зовсім не стосується.
Неприйняття України до Північноатлантичного альянсу нині дає свої гіркі плоди. Однак перемогти Путіна в Україні – це єдине, що зупинить Путіна від нападу на союзників по НАТО, на країни Балтії та Польщу. А Путін вже придивляється до Молдови, і цей факт також потрібно враховувати, приймаючи рішення про надання українцям більшої кількості зброї.
Страшний для України рік війни, втім, показав, що ресурси стійкості в РФ далеко не є нескінченний. В Росії повільно, але невблаганно зменшуватиметься як економіка, так військова міць і геополітична сила. Ці реалії залишаться якщо не назавжди, то на дуже тривалий термін в її заслуженому дуже песимістичному майбутньому. Може пройти зовсім небагато часу, і росіяни будуть заздрити Ірану з його гіперінфляцією та тотальним дефіцитом предметів західного виробництва, на продаж яких іранцям накладено жорстке табу.
Українці, як і світова спільнота, ніколи не забудуть геноцид, влаштований росіянами в Україні проти мирного населення: масові вбивства цивільних громадян, тортури, розстріли, зґвалтування, викрадення дітей, знищення воєнними злочинцями лікарень, шкіл, дитячих садків, музеїв і церков – не кажучи вже про житлові будинки.
Уроки російської війни полягають і в тому, що допомогу Заходу не можна розцінювати як просто благодійність – це вкладення в майбутнє західного світу. А оскільки західне населення залишається в безпеці і неушкодженим, а за нього фактично воюють українці, то вони мають цінувати ту жертовність, з якою Україна протистоїть силам зла, котрі однозначно мусять бути переможені. Геополітичні наслідки поразки Москви занадто важливі, щоб ними легковажити. Росія не очікувала, що українці будуть настільки непохитними у захисті своєї держави та відсічі московській навалі. Та Захід має діяти більш рішуче в підтримці української держави і повинен прийняти сміливі стратегічні рішення, щоб підтримати Україну, а не надавати військову допомогу дозовано, невеликими порціями.
Рік, що минув з часу московського вторгнення, показав: щоб погасити пожежу російської агресії в Україні, Америка і країни-члени НАТО мали б зробити набагато більше. У Москві розраховували на швидку перемогу в Україні. Коли цього не відбулося, то їй довелося розпочати конкуренцію з продуктивними силами західного світу. Хоча Росія не може зрівнятися з виробничими потужностями держав-членів НАТО. Уроки розпаду СРСР доводять, що він програв холодну війну, тому що не був здатен конкурувати промислово з західним світом. І якщо Путін не вийде з усіх українських земель, як йому вже неодноразово пропонувалося, і війна затягнеться, то все одно переможе Україна і Захід. А Росія буде ослаблена міжнародною ізоляцією, браком матеріальних засобів, великими жертвами та відсутністю мети для продовження своєї агресивної війни.
У Росії вже стали розуміти, що близькі до програшу. Телевізійні пропагандисти, як за командою, в усіх своїх політичних шоу розпочали знову лякати США і Європу ядерним армагеддоном. Очевидно, що Путін блефує, адже кремлівці добре обізнані з тим, що в ядерній війні Російська Федерація немає жодних шансів уціліти. Але диктатор підвищує ставки, а його інформаційні попихачі дивуються, чому це на Заході ніяк не лякаються, коли їм публічно погрожують.
За останній рік українці навчилися вести військові операції в стилі НАТО, і після нашої перемоги у військових академіях альянсу будуть вивчати досвід армії України. Нашим військовим, які мають високий моральний дух, вже вдалося “перемолоти” значну частину професійної армії РФ, і тепер українські війська часто стикаються на фронтах з великою кількістю мало мотивованих і недостатньо навчених мобілізованих. Крім того, у Росії збільшуються проблеми із забезпеченням своїх військ амуніцією та продовольством. Навіть в самій РФ в прогнозах політичних експертів відчуваються песимістичні нотки, а вони добре проінформовані про те, яким насправді є поріг міцності російської економіки і її збройних сил. Російська економіка в безладі через смертельну комбінацію корупції, безгосподарності та, після широкомасштабного вторгнення, посилених санкцій. Свого часу, за СРСР, Москва вже довела радянську економіку до банкрутства, і це спричинило крах комунізму. Тепер війна в Україні стане пришвидшувачем краху російської економіки, а значить, і падіння системи путінізму.
Протистояння економік буде одним із вирішальних фронтів війни за незалежність України. Не дивлячись на те, що частина російського експорту золота та діамантів може уникнути санкції, більшість доходів РФ на цьому важливому для неї напрямку блокується. Так само, як і блокується використання Москвою міжнародних банківських систем, котрі є головним “економічним жорном” для будь-якої держави. Крім того, у середньостроковій перспективі доходи від нафти та газу ніколи не зможуть досягнути й чверті свого довоєнного рівня. Продовження війни стане дуже дорогим задоволенням для Путіна, оскільки Росія не має коштів для економічної війни з Америкою і об’єднаною Європою.
Для України рік героїчного протистояння з російськими загарбниками був одним з найважчих в її історії. Але розпочавши війну, Путін цим забив останній цвях у труну російсько-радянської імперії. Схоже на те, що лише тоді, коли він дізнається, що його імперська казна порожня, він почне думати про виведення своїх військ з території України. А доти він продовжуватиме свою геноцидну війну з етнічними чистками і спробами подальшої територіальної анексії українських земель. Вже стає зрозуміло, що в Москви вже немає ні військової, ні економічної спроможності ще рік продовжувати війну у тому ж темпі, який вона задала 24 лютого 2022 року. У той час, коли Україна, за підтримки Заходу, спроможна вести це протистояння набагато довше, ніж рік.
Росія розпочала цю війну, і вона може легко її закінчити, вийшовши з України. А поки цього не станеться, Москва продовжуватиме програвати війну в Україні, скільки б ще їм не вдалося мобілізувати рекрутів по всій Російській Федерації. Непереможна війна ніколи не зможе стати переможною, щоб там Путін не робив далі.
