[xvalue_foto1]“Все, що потрібно для перемоги зла, це щоб хороші люди нічого не робили…” © Едмунд Берк 1. Ця кампанія була стрімкою, емоційною і брудною. Із філософською іронією спостерігаєш, як ті, хто позавчора заглядали до рота, тепер, перевзувшись у стрибку, скачуть до іншого рота. Сумно бачити, як розкинули перед реваншистами тєлєса і томно натякають, що виконають будь-яку примху господаря, суди, ДБР, НАБУ… Найсумніше – як весна нічому не навчила спраглих до «на хліб не намажеш». Ну що ж… Можна сотні разів пояснювати, що пальці до розетки не варто совати, але якщо людина воліє таки всунутися, то має це зробити. Так, бахне током, але якщо слова не діють, то, може, іншого варіанту нема? Шкода, що бахне і по тих, які зберігали тверезість і застерігали – не робіть дурні. А воно ж таки бахне…
2. Кампанія завершена. Хто хотів, той почув. Тепер кожен, хто ставитиме хрестика в бюлетені, має усвідомлювати – він може ставити хрестика на власній країні. За наслідки вибору доведеться відповідати, і вже скоро.
3. Але є і приємні новини – позаду десятки міст, де наша команда чула «тримайтеся, ми поруч». Це казали різні люди. Різні і за фахом, і за віком, і за особистою історією. Це було важливо чути. ЄС – єдина команда, яка йшла до людей не лише із планами, а й зі здобутками. Нам є чим пишатися за попередні 5 років. І тони чорнухи і заказух не перекреслять цих позитивів.
4. Нас питали, а що ж далі? У партії далі буде розбудова. Так, це буде ревізія людей і сил на місцях. Випадкові пасажири більше не потрібні. Критика щодо кадрової політики поволі збирається вже – наслідки не за горами. Буде чіткий акцент на республіканську ідеологію. Так, Європейська Солідарність – це республіканці. Буде тісна взаємодія зі «Справою Громад» – #Res_Publica, це спільна активність. Ми разом випишемо і відпустимо в світ нову програму… Нарешті, довгі муки народження неоконсервативної сили, що тривали від 92 року, мають дати результат. Буде не просто, але є підстави для оптимізму. Буде простіше та ефективніше, якщо ВИ будете з нами в цьому процесі…
5. Що буде далі у країни? Буде період жорсткої турбулентності. За наївність і недалекоглядність, що ми легко відстикувалися від Імперії Зла, доведеться заплатити бодуном тотального рагулізма та малоросійства. Буде ейфорія реваншистів і гоніння на проукраїнський зріз. Ймовірно, будуть протести. І, якщо ми вивчимо урок історії, буде новий шанс…
6. Нам усім ще доведеться робити вибір. Багато виборів. Чи сприймати за норму бикування маленького (не за зростом, а за масштабом особистості) хамоватого чоловічка, який тимчасово стоїть у керма країни? Як довго терпіти замахи на армію, мову, віру, історію, українськість як таку? Відсиджуватися чи давати знати, що громадянське суспільство все ж встигло набути якихось сил? Це будуть складні вибори. На рівні «бути, чи не бути». Нам. Як нації…
7. Але це буде згодом. Можливо, вже з понеділка, 22 липня. А поки ми якось перетерпимо суботу і в неділю підемо і впишемо в історію щось… Влада історії буде на вістрі кулькової ручки.
8. Ясна річ, уся наша команда, як партійна, так і громадська, сподівається, що багато кулькових ручок у неділю будуть малювати «галочку» навпроти №[день тиші] і мажоритарників від [день тиші]. Ми віримо, що усі побажання, котрі ми чули протягом двох місяців, були не порожнім звуком. Адже якщо немає віри в свою команду, в своїх прибічників, то навіщо планувати дорогу далі?
9. А планувати треба. І дорогу здолає той, хто йде.
10. ЄС. Успіх #Res_Publica, це наш спільний бій.
