На фоні триваючого загострення безпекової ситуації на кордоні з Росією запрошення президентом Франції Макроном президента України в Париж є невипадковим. Це очевидний “виклик на килим” із зрозумілими намірами французького лідера обговорити з Зеленським те, що не можна обговорити по телефону на умовах конфіденційності. Добре, що така зустріч відбудеться. За інформацією з дипломатичних джерел, вже цього четверга. Погано, що розраховувати на легку бесіду точно не треба. Переговори будуть складними.Тепер детально про те, на що очікувати.
1- Макрон буде говорити французьким діалектом Путіна. Це така собі мова дипломатії, відточена століттями російсько-французьких особливих відносин. Відкритих погроз не буде, а ось тиск - так. Зеленського схилятимуть до умиротворення і компромісів з Москвою, а саме до подальших кроків на політичному треку врегулювання по Донбасу. Ця щира порада від “друга Макрона” буде витончено приправлена соусом небезпеки війни, яка звісно ж ані Україні, ані нікому в світі не потрібна. І, безперечно, кому як не Парижу, цинічно нагадувати Зеленському про «помилку Саакашвілі 2008 року».
Логіка Парижа зрозуміла, адже на 19 квітня плануються перемовини на рівні політичних радників лідерів Нормандської четвірки. І було б дуже доречно, якби успіх її проведення відбувся. Чи відповідатиме це найкращим інтересам України, мало кого серед інших учасників перемовин хвилює. Це головний біль України та президента Зеленського особисто. І його політична відповідальність. У Макрона свої вибори на носі і свої потужні суперники з проросійськими поглядами.
2- Нормандський формат на переправі, і йому банально бракує часу. Починаючи з цієї осені, спершу Німеччина піде в електоральне забуття, де йдуть, на жаль, не лише пані Меркель, а й “команда Меркель”. А пізніше і сама Франція. Для переговорів у нормандському форматі це означає, що піде багата інституційна пам’ять з небезпечними наслідками для подальшого переговорного процесу. По суті, Путін залишатиметься єдиним старожилом за столом перемовин і зможе вільно інтерпретувати «букву Мінська» та маніпулювати досягнутими результатами. Президент Зеленський у цьому інтелектуальному спарингу, на жаль, не є рівним по силі та глибині бійцем, адже і сам “повністю переглядав підходи попередників”. Відповідно, всі карти у Путіна.
Цим елементом також вміло маніпулюватиме Макрон на переговорах у Парижі, морально тиснучи на українського президента “скористатися останнім вікном можливостей” поки Меркель і Макрон ще в кабінетах. Слід пам’ятати, що і Париж, і Берлін розуміють, що це “вікно можливостей” не лише про Україну, а й про самі Францію і Німеччину. Там банально бояться російських гібридних впливів, які будуть задіяні у виборчих кампаніях, але які можна і зупинити в обмін на “український прогрес”. А також в обмін на завершення Північного потоку 2, яке також планується на цю осінь.
Зрозуміти Макрона можна, погоджуватися - в жодному разі. Навіть якщо він висуватиме такі козирі як свій довгоочікуваний візит до Києва “вже ближчим часом”, чи проведення Нормандського саміту “вже невдовзі”, чи навіть свою участь у саміті Кримської платформи влітку, перед якими президенту Зеленському встояти буде дуже складно.
Натомість що робити і з чим їхати до Парижа, буде ще сьогодні …
