І так. Президент Петро Олексійович Порошенко - це назавжди, потому шо решта - це такі недолугі експерименти з країною, і мені щиро дивно, за рахунок чого вона ще існує.Він був там, де було найстрашніше, де ніхто інший не зміг би не то щоби шось заявити до лідерів, вже тепер, країн-партнерів, а бодай звернути на себе увагу - ну, хто ми такі на вагах проти грошей, вигоди і інстинкту самозбереження? Стадо одічалих слов'ян, які дозволяли з собою 300 років робить шо хоч, як хоч і куди хоч - це вам не часи командора Володимира чи інтелігента і державника Мазепи, тут взагалі не ясно, як і звідки пробивались паростки нескорених, тим більше, звідки вони взялись в 2014.
Великому народу богоносцю, який ображається на факт, шо він просто околозаборне населення пиздюків з невеликим % тих, дякуючи кому ця країна ще не Білорусія, дали величезний шанс не здохнуть од любові кремлівського шизоїда до "контр страйків" чи таких собі "голодних ігор" наживо.
І це не тому, шо народ когось переконав - красива картинка Майдану з ліхтариками, а потім криваві картини вбивств дали повну оцінку подіям: знову ж таки, той самий невеликий %.
І це бачили.
І це розуміли.
І, дипломатично прикриваючи кулаком рота, чихать вони, світові лідери, хотіли на цю кучку недобитих патріотів майже без патрії - її мали подробити, і почали вже, на маленькі зони, і проковтнути, навіть не жуючи.
З чого вони мали псувати настрій одному каліці на голову з ядерною кнопкою, сєвєрними потоками і полчищами голодних орків, яких він стримує, а може і перестать?
З ним краще торгувати, як-не-як дружить, влаштовувати посиденьки а-ля чай із запеклим другом і триматись подалі од його амбіцій щодо відновлення імперії чи союзу.
І тут прийшов цей Порошенко, і давай кричать всіма п'ятьма мовами про йбвшмть! я вам! да ми вам! да спробуй те не допоможіть!
І знову ж таки вони могли почихать на нас, бо чим він їх переконував? Загроза од кремля? Ну, да, якась загроза, но ми з кремльом рраз! і заторгуєм, і начальничцьких дітішек в себе пригрієм, связі намутим - нічого нового, але то дієве, і все буде чики-пики, ніхто навіть не збирався серйозно задумуватись над тим, шо їх це якось торкнеться. І, може, й не торкнулося б.
Тим більше, Америка. Америці-то шо? Ну, напала Росія ще на когось, ну, наробить фаршу - таке життя, в нас тут свої вибори на носі, поки що все сито... ой, нам нема коли, в нас он Китай хоче 5G викупить і завладєть міром, приходьте завтра.
Но Порошенко прийняв все буквально: і завтра, і післязавтра, і на неділі, і знов... Ходив, говорив, переконував, його слухали, чули і зрозуміли.
Він зміг витягти з держав-лідерів все, шо ми потребували, ми, сумнівна купка постсовкових дикунів, яких треба було захистити, дати зброю, грошей, пустити в свою хату без намордніка, бо Порошенко так хоче - ой, ну, добре, тільки тримайте орду, раз вже взялись, і ми з ними тепер менше друзщя, в нас тут сієста і он свої смикатись починають то тут, то там, через вас, богоносців, до речі, кремль шатає наш дом труба.
Про фінансові втрати од розриву економічних зв'язків з кремлем Європи годі говорити - їх є.
Про дипломатичні втрати з ним же - також.
Він, Порошенко, зміг зовні, і там, де було найгостріше.
Він сподівався, шо середина зрозуміла все, бо були ж такі яскраві приклади, як може були з тими, хто пливе за течією...
Поки зовні змінювали, ліпили, цементували, лили моноліт, середина гнила.
Вона загнилася і закишіла мухами і опаришами на гною, тлєю і вошами з гнидами.
І вона майже згнила.
Проказа почала вражати навіть досить здорових, тому розмашистий ляпас, генеральне прибирання, глистогонка і лікування педикульозу найнагальніше зараз, доки пацієнт ще живий...
Головне шоб вистачило асистентів і прибиральників, а також спецзакладів для утилізації відходів.
І, як висновок, не треба ніяких спроб врятувати того, хто не хоче жити: помєрла, так помєрла. Нє? Ну, то давай, греби до берега. Сама.
